Хітон Спасителя

Молитва паломників, які йдуть у Трірський собор:

«Ісусе Христе, наш Спасителю і Вибавителю, помилуй нас і весь світ. Пам’ятай про християн усього світу і возз’єднай те, що порізнене».

Місто Трір (Trier an der Mosel) на річці Мозель розташований на західному кордоні німецької землі Рейнланд-Пфальц. У довідковій літературі він виступає не тільки як найдавніше місто Німеччини, але й як найперше християнське місто на німецькій землі. Колись Трір мав у Західній Європі титул «святого міста».

Августа Треверорум — ось як спершу називався Трір, заснований, імовірно, самим імператором Августом ще 16 року до Різдва Христового.

Після розділення Римської імперії на Східну і Західну, до 387 р. Трір був столицею Західної Римської імперії, де від 306 до 316 року правив Константин Великий, який подарував християнами свободу віросповідання. Місто відвідувала мати імператора — рівноапостольна Олена, яка 326 року відшукала на Святій Землі численні святині, пов’язані з життям Ісуса Христа. Серед іншого, був нею віднайдений Його одяг — той самий Хітон.

За часів земного життя Спасителя хітон був дуже простого крою: довгий шмат тканини складали удвоє і зшивали по краях. Нагорі залишали отвір для рук і робили прорізь для голови. Цільноткане вбрання виготовляли на достатньо широкому станку, рукави робили коротшими чи довшими. Чоловіча сорочка, стягнена поясом, відзначалася стриманістю барв і могла бути коричневою, жовтою, чорною або смугастою. Якщо потрібна була свобода руху, сорочку вкорочували, підтикаючи її краї під пояс, що звалося «підперезати бедра» і означало готовність до дії.

Про хітон Спасителя оповідається в Євангелії від Йоана: «Тоді вояки, розіп’явши Ісуса, узяли Його одіж та й зробили чотири частини, по одній частині кожному воякові, і хітон. Та був хітон не пошитий, лише весь від верху тканий» (Йн 19, 23).

За розпорядженням св. Олени, хітон було перевезено до Тріра. Імператор Константин 326 року розпочав будівництво собору на честь Пресвятої Богородиці, куди спершу й помістили Хітон Христа, який одразу ж притягнув до себе численних прочан. Константин розпорядився збудувати біля єпископської церкви більш величний храм для безцінної святині. Основою будівництва послужив дім, де зупинялася й жила рівноапостольна Олена. Частина її мощів (голова) і нині зберігається у крипті Трірського кафедрального собору св. Петра, який будувався у кілька етапів, від 336 до 380 року, а потім від ХІ до ХVI століття.

Трірський собор — це, певно, єдине унікальне свідчення давньої цивілізації та культури на німецькій землі.

Будівлі понад 1600 років. І головна унікальність собору в тому, що кожне століття привносило в його побудову щось нове. Не даремно саме про нього було сказано як про «єдність у різноманітності». Цей собор — символ «Церкви з живих каменів».

Сучасний собор своєю архітектурою та особливо різновисокими гострими баштами схожий на старовинний лицарський замок. Документи свідчать, що збереглася тільки четверта частина початкової соборної будівлі, яка колись уміщувала близько 12 тис. осіб.

Тут у старовинних релікваріях можна побачити кілька великих християнських святинь.

У вівтарі зберігається Хітон Господній, у ризниці — частина ланцюга, яким був скутий апостол Петро, сандалія і цвях св. Андрія Первозваного, а також частки мощів святих праведних батьків Богородиці, Йоакима й Анни.

Головну трірську святиню — Хітон Христа — завжди старанно й таємничо переховували.

1196 року одяг Христа замурували у вівтарі східного нефу, де він перебував кілька століть.

Існує кілька версій щодо того, коли вперше дістали з криївки і показали молільникам трірську святиню. Одна з них каже, що це відбулося 1512 року на наполегливе прохання імператора Максиміліана. У документах собору зазначено, що Хітон виставляли для поклоніння у 1891, 1933 і 1959 роках.

Учені й фахівці, які вивчали Хітон у різні роки, підтвердили його автентичність, зійшовшись на думці, що вік реліквії сягає І ст. н е. А одна експертиза показала, що на одязі знайдено той самий склад рослинного пилку, що й на Туринській плащаниці.

Незабаром після того, як цариця Олена передала Хітон Господній до Тріта, його зусібіч обшили у вигляді тканого ковчегу, а ввід 1975 року він зберігається у трьох вкладених один в один ковчегах: скляному, срібному і золотому. Але через довге і часто неправильне зберігання святиня зітліла, й на деякі особливо зітлілі ділянки нашито нові шматочки схожої тканини. Це ускладнює працю вчених, які встановлюють точний вік святині.

Хітон виносили на загальне поклоніння всього кілька разів за століття. 2012 року виповнилося 500 років відтоді, як імператором Максиміліан І уперше виставив реліквію для вшанування віруючим. Від 13 квітня по 13 травня 2012 року плинув нескінченний потік паломників до цієї великої святиню. Наступна дата виносу Хітона невідома.

Головний вівтар Трірського собору

Всередині собору

Орган собору

Виставлення Хітону, 1933 рік. Побувало близько 2 млн. паломників

Виставлення Хітону, 2012 р.

Черга паломників для входу в собор на поклоніння Хітону

Трірський собор уночі

Ольга Лехтонен, для CREDO