У Сполучених Штатах щораз то гучнішою робиться справа 33-річної Марліси Муньос із Форт Ворта (штат Техас). Її життя від листопада минулого року підтримує медичне устаткування в лікарні, тільки тому, що жінка вагітна.
Хоча її родина бажає відключення від респіратора своєї дружини і доньки, у якої ствердили смерть мозку, то, згідно з законодавством штату, ця процедура неможлива, оскільки завданням лікарів у нинішній ситуації є рятування життя ненародженої дитини, якій нині 20 тижнів.
Представники техаського шпиталю нагадують тільки про те, що такі приписи є зобов’язувальними у 31 штаті на території США. Вони забороняють відключати вагітних пацієнток від апаратури підтримки життя.
На думку 60-річної Лінн Мачадо, матері жінки, яка перебуває в комі, її донька напевно не бажала би, аби до неї застосували такий обмежувальний закон. Подібного погляду тримається батько, на чию думку, Марлісу трактують тільки як «інкубатор для плоду». На погляд деяких етиків, шпиталь здійснив надінтерпретацію закону, оскільки, як вони кажуть, якщо жінка нежива, то вона не може бути пацієнткою. Однак захисники життя нагадують, що наміром закону було саме збереження життя ненароджених без огляду на самоуправні рішення батька або сім’ї.
— Ненароджену дитину треба сприймати як окрему особу, — пояснює пролайфіст Джо Пожман, голова «Texas Alliance for Life», і визнає, що навіть у ситуації, коли мозок пацієнтки вже не функціонує, варто боротися про життя ненародженого дитятка.
Закон, на який посилається шпиталь, був ухвалений у штаті Техас 1989 року, а поправки до нього затверджено 1999 року. Техас належить до тих 12 штатів США, де продовжуються процедури підтримування життя пацієнтки без огляду на те, наскільки сильно розвинута вагітність.
Ерік і Марліса Муньоси уже мають одну дитину, якій трохи більше року. Час пологів наступної дитини припадав на травень. Оскільки жінка не дихала більше години, перш ніж потрапила до лікарні, то невідомо, як брак кисню позначився на стані ненародженої дитини. Медики сказали тільки те, що дитина жива.
Відомими є випадки, коли діти приходили на світ у ситуаціях, коли їхні матері перебували у вегетативному стані, за браку живлення мозку; однак, на думку Джефрі Спайка, професора етики в Техаському університеті, в усіх знаних йому історіях це відбулося згідно з волею сім’ї.
Слід підкреслити, що щораз частіше в медичних середовищах піддається сумнівам питання «смерті мозку» як завершення людського життя. Лікарям у деяких випадках вдається, після відповідної реабілітації, допомогти людям після тяжких уражень мозку повернутися до самостійного існування.
Блаженний Йоан Павло ІІ сказав 2004 року до учасників Конгресу католицьких лікарів у римі, що «людина, навіть важко хвора або неспроможна виконувати якісь складніші дії, є і завжди залишиться людиною, ніколи не стане ’рослиною’ або ’твариною’. Також і наші брати, які перебувають у вегетативному стані, повністю зберігають свою людську гідність. На них і надалі спочиває люблячий погляд Бога, який бачить їх як своїх дітей, що потребують особливої опіки».
За матеріалами: deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
