Швидко минають дні Нового вже року, настав час і на першу перевірку новорічних рішень. Чи ці дні дещо інакшого ритму залишили в нас видимий слід? Одній групі то напевно важко зі змінами: марудам на дивані.
Ким є маруда на дивані? Це критикан, вічно незадоволений життям. Розглядаючи себе як надзвичайно розумного, він би вказав, як саме покерувати державою чи Церквою, але… немає такого шансу, ніхто всерйоз не сприймає його слів. Отож він піддає цензурі довколишню дійсність і поринає у невдоволення. В його очах світ постійно котиться до того, що гірше, а ми нині живемо «в особливо важкі часи».
Маруда на дивані не провадить діяльності. Він не вирішив нічого конструктивного на 2014 рік, бо йому важко мобілізуватися навіть на ранкову зарядку. Перепрошую: якби він тільки захотів, то вочевидь міг би, просто диван зручніший!
Маруда на дивані нічого не робить, але разом із тим почувається фахівцем у багатьох галузях. Щоправда, його поняття про макроекономіку досить слабеньке, але «свій розум маю», тож може з позиції дивана повчати чергових міністрів фінансів.
Пробігти цілу доріжку на стадіоні — певно, загрожувало б йому інфарктом, але він мудріший від чергових тренерів збірної країни і зневажає тактику футболістів: «Вони що, сліпі? Дай йому пас, ідіот!»
Він мав би серйозні труднощі зі знайденням на мапі світу Сурінаму, Уганди і Мьянмару, але формулює свою критичну думку щодо того, в якому напрямку іде світ, бо ж він дивиться новини по телевізору (де, зрештою, сидять самі некомпетентні і продажні журналісти, на його переконання). Це правда, пилом припало Святе Письмо на його книжковій полиці, але він має безліч порад для єпископів. Аби лиш його послухали, то в нас була би вже справжня весна Церкви у державі.
Наш маруда, ясна справа, ще знається на багатьох галузях життя. Зазвичай одного не розуміє: чому те, що для нього очевидне, не таке ясне для інших. Він не може втямити, з якого то приводу він, у якого ж, зрештою, найкращі ідеї для життя, не став прем’єром або хоч би тренером національної збірної, у будь-якому виді спорту. Справи йдуть погано, а він же знає, як краще, має чудовий рецепт для розв’язання усіх проблем. Якби це тільки від нього залежало, то безробіття впало би до нуля, пенсіонери щомісяця діставали би втричі більше грошей, ніж зараз, а зима тривала би тиждень, і то завжди у дні Різдва Христового. Бо ж треба повернути світові порядок, якщо вже снігу немає навіть на Святвечір!
Із дивана, однак, треба підвестися і почати щось робити. На жаль, діяльність не є черговим переглядом з дивана, або анонімним коментарем в інтернеті, яким маруда заявляє, що автор статті — ідіот.
Маруди — а кожен, певно, знає не одного такого — тільки отруюють життя іншим. Замість критикувати політиків, могли би самі піддатися демократичній оцінці і таким чином переконатися, чи хтось визнає цінність їхніх поглядів. Час, змарнований на нарікання на дурних фейлетоністів, можна використати, аби самому написати й надіслати до редакції статтю (зрештою, існує шанс відкрити журналістське обдарування).
Найімовірніше, однак, жодне з цих діянь не було розпочате, бо нарікання випливає зі страху перед власною порожнечею, безсиллям і нездатністю до дії.
Можна припустити, що в кожному з нас сидить частка маруди, цензора довколишнього життя. На дивані безпечніше, бо то Я оцінюю. Якщо почну діяти — то неминуче інші почнуть мене оцінювати. Слабкі, як завжди, залишаться на дивані. Інші, не озираючись назад, мірою своїх можливостей діятимуть у новому році інтенсивніше, на славу Божу і для блага людини.
Усім, хто це читає, і собі самому зичу на 2014 рік, аби нам вдалося менше декларувати й більше діяти. Слово стало Тілом. Нехай наші добрі прагнення і наміри стануть дійсністю. Якщо вони насправді добрі, то немає сумніву, що Ісус їх поблагословить.
Пьотр Кропіш SJ, deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
