«Комунікація на служінні справжній культурі зустрічі» — такою є тема 48‑го Всесвітнього дня суспільних комунікацій, який Церква щороку відзначає в неділю перед П’ятидесятницею, та відповідного послання Папи Франциска, яке у четвер, 23 січня 2014 р., оприлюднене у Ватикані.
У своєму першому посланні з нагоди Дня суспільних комунікацій, який цього року відзначатиметься 1 червня, Папа Франциск зазначає: у світі, який стає «дедалі тіснішим», але в якому й надалі залишаються поділи та виключення, засоби комунікації «можуть допомогти нам почуватися ближчими одні до одних».
Культура зустрічі вимагає того, «щоб ми були готовими не лише щось давати іншим, але також отримувати від них». І в цьому медіа, зокрема інтернет, можуть дуже допомогти, надаючи «більші можливості для зустрічі та солідарності».
Однак існують також «проблемні аспекти». Серед них Святіший Отець називає швидкість поширення інформації, яка «перевищує нашу здатність призадуми і судження», а тому «комунікативне середовище може допомогти нам зростати — або навпаки, може дезорієнтувати». Зрештою, залежність від цифрового світу може нас «ізолювати від ближнього». Не слід також забувати про тих, які з різних причин не мають доступу до соціальних мереж, а тому існує загроза їхнього виключення.
Але ці реальні обмеження, зауважує Папа, не виправдовують відкинення цих засобів, а радше нагадують нам, «що комунікація є, по суті, більше людським, аніж технологічним здобутком». Із цього випливає заохочення для того, щоб також і у цифровому середовищі відновити певне почуття повільності та спокою. Терпеливість потрібна особливо тоді, «коли хочемо зрозуміти когось, хто відрізняється від нас», адже особа виражає себе повністю «не тоді, коли її просто толерують», але тоді, коли знає про те, що її «насправді приймають».
Тож яким чином комунікація може служити справжній культурі зустрічі? Насамперед Святіший Отець нагадує, що означає «зустріти іншу особу по-євангельському». Він робить це, посилаючись на притчу про милосердного самарянина та підкреслюючи вимір «близькості». «Хто комунікує, той і справді робить себе ближнім. А добрий самарянин не тільки робить себе ближнім, але також бере на себе відповідальність за того напівмертвого чоловіка, якого бачить на узбіччі», — зауважує Папа, пояснюючи: Ісус змінює перспективу, адже «йдеться не про те, щоб визнати іншого за собі подібного, але про мою здатність уподібнитися до іншого».
Тож коли головним завданням комунікації є «схилити до споживання чи маніпулювання», — попереджує Святіший Отець, — то ми стаємо свідками насильства, «що його зазнав той чоловік, який постраждав від розбійників». Сьогодні нам загрожує, що деякі засоби комунікації настільки на нас впливають, аж ми «забуваємо про реального ближнього», бо замало «просто бути на зв’язку», якщо це з’єднання не «супроводжується реальною зустріччю», тому що ми «не можемо жити самотньо, замкненими у собі самих».
Слід пам’ятати, що комунікативні стратегії не є гарантами «краси, доброти та істини комунікації», а «цифрова мережа може бути місцем, наповненим людяністю, не лише мережею кабелів, а й людських осіб». За словами Папи, «нейтральність медіа є гаданою», тому що «орієнтиром може бути тільки той, хто спілкується, приймаючи виклик». Особисте включення є «коренем вірогідності комунікатора», а це особливо важливо, коли йдеться про християнське свідчення, яке «завдяки мережі може досягнути екзистенційних околиць».
У контексті притчі про милосердного самарянина Святіший Отець звертає увагу на «цифрові дороги», переповнені людьми, «часто зраненими: бачимо чоловіків та жінок, які шукають спасіння чи надії». А тому, «відчинити двері церков» означає «відкрити їх також і у цифровій сфері», як для того, щоб люди могли увійти, так і для того, щоб «Євангеліє змогло переступити поріг часу та вийти назустріч усім». Наступник святого Петра запитує, чи ми сьогодні здатні «свідчити Церкву, яка була би домом для всіх». Отож, комунікація є вираженням «місійного покликання всієї Церкви», і також у цьому контексті Церква повинна бути такою, яка «зможе приносити тепло та розпалювати серця». «Християнське свідчення, — читаємо у посланні, — не робиться шляхом бомбардування релігійними повідомленнями, але через бажання віддати себе самих ближнім». Для цього потрібно «вміти включатися у діалог з людьми сьогодення, щоб зрозуміти їхні очікування, сумніви, сподівання та запропонувати їм Євангеліє». А провадити діалог означає бути переконаними у тому, «що інший має щось доброго, щоб сказати, дати місце для його погляду, для його пропозицій».Це не означає відмовлятися від власних ідей чи традицій, але треба відкинути претензії, начебто лише вони є єдиними та абсолютними.
Папа бажає, щоб образ Милосердного Самарянина провадив нас у сфері суспільних комунікацій, щоб наше спілкування було немов «запашною оливою для полегшення болю та добрим вином, що приносить радість». Наша ясність має бути наслідком «не якихось трюків чи спецефектів» щодо ближніх, але випливати з нашої «позначеної любов’ю та лагідністю близькості до тих, кого зустрічаємо» на нашому шляху. Присутність Церкви у світі комунікацій дуже важлива для того, «щоб діалогувати з сучасною людиною та вести її до зустрічі з Христом», а тому «революція засобів комунікації та інформації є великим та захопливим викликом, який вимагає свіжих енергій та нової винахідливості, щоб передавати іншим красу Бога».
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
