Другий Всеукраїнський день спільноти руху «Світло-Життя» відбувся 29 березня у Бердичеві.
Перед такими поїздками завжди трапляється щось непередбачуване. Наше подружжя заздалегідь запланувало відвідати день спільноти руху, учасниками якого вже є 7 років. Ми як ніколи потребували спільної молитви, особистого часу і духовного спілкування. Особливої чарівності нашій поїздці додавало те, що подія відбудеться в неймовірному місці – Бердичівському санктуарії Матері Божої, до якого щороку спрямовують свої ноги численні паломники. Серед них свого часу неодноразово побувала і я. Проте напередодні занедужало наше дитя і спільна поїздка опинилась під загрозою. Та жертовна бабуся, яка погодилась приїхати наступного ранку о пів на сьому врятувала ситуацію й черговий раз довела свою віддану любов єдиній онучці. З нашими особистими молитовними інтенціями ми вирушили з Києва до Матері Божої Бердичівської на Всеукраїнський День спільноти нашого руху.
Приїхавши на місце, ми одразу відчули дух свята. Обличчя людей — просвітлені, люди впізнають одне одного, вітаються і обіймаються, а незнайомі просто посміхаються одне одному, часто цікавляться хто звідки приїхав. Невеличкий «перекус» (чай, кава, канапки) після більш як 2-годинної подорожі виявився дуже доречним і дозволив відчути піклування організаторів і про такі тілесні, але дуже необхідні речі.
Коли ми зайшли до храму, то, звісно ж, перше, що привернуло нашу увагу – це чудотворний образ Матері Божої, перед яким вдосталь захотілося помолитись і натішитись присутністю у дивовижному святому місці.
Інша річ, яка по мірі прибуття нових учасників вражала все більше – скільки нас багато! Коли, сидячи в одній із перших лавок, якось я озирнулась, то побачила величезну кількість людей, яку ледь могла вмістити така немала святиня як Бердичівський санктуарій. Як сповістили пізніше, всього на Дні спільноти руху було понад 400 осіб, включаючи 11 священників. Тут були представлені усі «гілки» Руху Світло- Життя, який уже 22 роки існує в Україні. Це і родини з «Домашньої Церкви» — однієї з найпотужніших «галузок» руху, й діти з «Оази Дітей Божих», і «Молодіжна оаза», і «Дорогоцінна перлина» — спільнота, яка об’єднує дорослих людей. Саме із презентації усіх цих гілок руху в різних дієцезіях розпочався Всеукраїнський день спільноти. Найбільше своїх представників очікувано зібрали Києво-Житомирська дієцезія, яка вельми активно розвивається останні роки, та Кам’янець-Подільська дієцезія, яка поклала початок руху в Україні. Організатором цьогорічного, Другого дня спільноти виступила Києво-Житомирська дієцезія і, зокрема, відповідальна пара «Домашньої Церкви» Леонід та Вікторія Зігерти. З цим активним подружжям ми з чоловіком маємо честь бути в одному колі й щомісяця разом молитись.
Далі була конференція о. Олега Сартакова на тему «Народитися наново через таїнства». Один із модераторів руху намагався донести усім часто занедбуваний зміст таких таїнств як Хрещення та Миропомазання, говорив про важливість свідомого відкриття нашого християнського покликання, яке випливає із факту Хрещення, закликав до глибшого переживання даних Христом таїнств.
Звісно ж, серцем Дня спільноти стала спільна Євхаристія, прикрашена співом музичного гурту «Молодіжної оази». Вже з першої пісні усі ми відчули неповторний дух єдності. Нас так багато, ми такі різні, та йдемо разом однією дорогою до Бога – усвідомлення цього додавало справжнього духовного піднесення. Прославляти Бога в оточенні такої великої спільноти було чимось особливим! Під час Святої Літургії своє слово до учасників руху «Світло-Життя» виголосив архієпископ Києво-Житомирської дієцезії Петро Мальчук.
Завершив цей незабутній День молебень за Україну. У цей непростий для нашої країни час відчувалося наскільки важливою для кожного з нас є ця молитва. Наші переживання і прохання про мир ми віддали Пресвятій Богородиці у молитві розарія.
Стомлені, але щасливі ми повернулися додому. По нашій оселі бігало радісне і майже здорове дитя, задоволене тривалим спілкуванням із люблячою бабусею.
фінансово.
Щиро дякуємо!
