Знайди діри своїх внутрішніх прагнень

Ти знаєш свої діри? Вони можуть бути різні. Постійна туга за кимсь близьким, кого кохаєш. Постійна туга за кимсь далеким, кого ще не знаєш. Фізичний біль, хвороба чи неповносправність. Безперервна смуга невдач.

Почуття віддалення від людей і від Бога. Гріх, із яким не даєш собі раду. Або просто усвідомлення того, що ти постійно хочеш чогось більшого, але не дуже знаєш, чого саме. Хочеш бути кращим, але не дуже знаєш, як.

Інколи мої/наші діри тільки лоскочуть в боці. Інколи болюче колють короткою колькою, так ніби сильно рвонув, не розігрівшись попередньо. Інколи вони розростаються так, що борешся за те, аби підвестися з ліжка; а інколи мотивують до постійного розвитку. Інколи ми їх усвідомлюємо, інколи ні, але вони завжди мають на нас вплив.

Завдяки дірам ти знаєш, що неповний. Не завершений. Не ідеальний. Знаєш, що не замикаєшся в тому, що в тебе є на сьогодні. Що окрім того, що маєш і знаєш, тебе також визначає і те, чого не маєш і не знаєш. Ти націлений на зміну, але напрямок маєш вибрати сам. Тобі боляче, і ти прагнеш, а завдяки цьому шукаєш і відкриваєшся.

А ти знаєш, що робиш зі своїми дірами? Це зовсім не таке очевидне, бо відомі чимало прихованих способів. Засобів, за допомогою яких ми можемо маскувати або затикати ці нестачі, які в нас зсередини болять, і цим підштовхують. Зустрічі, адреналін, праця, алкоголь, секс, молитва, які заспокоюють мої внутрішні потреби, — все це саме по собі добре, якщо не стопорить нашу тугу за чимсь іще більшим.

Мудрі й побожні люди кажуть, що Бог своєю присутністю може нас заспокоїти цілковито, що тільки в Ньому ми можемо знайти цілковите сповнення всього того, чого прагнемо, що Він виповнить нашу порожнечу. Може бути. Однак я маю враження, що це станеться допіру по смерті. А доки я живу на землі, то кожне відчуття присутності Бога містить у собі відсотків із двадцять заспокоєння і ще вісімдесят — відчуття недостатності. Побоююся, хоч це й радісне  побоювання, що доки живу, то Він використовуватиме кожну діру в мені, аби нагадувати мені про Себе. Аби у моєму світобаченні постійно посувалася лінія горизонту. Щоб я ніколи не визнав, що це вже кінець шляху, що я вже маю все, чого прагну. Що я вже вмію любити і мені не потрібно ставати на позицію учня, слуги і жебрака.

Знайди діри своїх внутрішніх прагнень та увійди в них, бо це найкраща мова, якою Бог може до тебе промовляти.

Міхал Стоцкі, deon.pl