Певною мірою, питання, яке мене цікавить (а інколи то й просто непокоїть), можна сформулювати так: чи кожен хрест є Христовим? Бо, бачте, якби сатана і його духи насправді боялися хреста як такого, то навряд чи стільки рок-музикантів відверто сатанинського спрямування обвішувались би хрестами.
З іншого боку, маємо цілу купу знаків, схожих на хрест, але їх носіння означає зовсім не те, що можна думати у зв’язку з хрестом Господнім. Купа літератури і веб-сторінок застерігають: оцього носити не можна, того теж, а ви взагалі знаєте значення символіки, яку на себе чіпляєте?! При цьому «під роздачу» потрапляють такі цілком «чисті» символи, як кельтський хрест, тау і ангх. При тому, що перший ще зветься «хрестом святого Патрика», другий — «хрестом святого Франциска», а з ангхом на шиї вмирали за Христа єгипетські християни, та й досі це ще відбувається, але переслідування то вже інша тема.
Пам’ятаю, як ми готувалися до візиту Папи Йоана Павла ІІ в Україну (я була у прес-центрі візиту). Я вважала, що даремно дизайнер зробив таке крісло для Папи, з довгим хрестом-проріззю. Наші «брати у християнстві» здіймуть галас, що в Україну їде сам аццький сотона, і католики цього навіть не приховують — подивіться, їхній Папа сидить на троні із зображенням перевернутого хреста!
Моє бурмотіння колегам не сподобалося; але не думаю, що комусь сподобався галас, який здійнявся довкола апостольського візиту, з використанням також і цього нещасливого зображення як одного з аргументів.
Чи випливає з такого оформлення папського крісла те, що нам закидали? Відповідь, як на мене, однозначна: потрібно просто бути наперед налаштованим у всьому бачити сатану, аби побачити його геть в усьому.
" Подивіться, їхній Папа сидить на троні із зображенням перевернутого хреста!
Як розрізнити те, що носити «можна, бо правильне», від того, що точно «неправильне»? Звісно, насамперед — вивчаючи історію і значення символів. Але вивчаючи, а не боячись усього загодя. Якщо хтось купує хрест тамплієрів із зіркою-пентаклем, аби носити його як «амулет, який акумулює творчу енергію», то що тут первісне: хрест (який стає «потерпілим») чи ідолопоклонство людини, яка цілеспрямовано купує собі амулет, а не християнський знак? Якщо хтось надягає агнх (хрест із петелькою вгорі) як символ погорди дівоцтвом і чистотою, то чи винна в цьому християнська традиція Єгипту. Так, кельтський хрест лідирує в запитах «хрест-амулет». Чи означає це, що ірландські католики хрещені не в ім’я Христа?
Християнин, бачте, це дуже складне завдання. Бути віруючим у Бога Живого означає не жити за мертвими правилами. Це дуже складно. Більше того, це становище не вирішиться, аж доки не настане нове небо і нова земля. Бо найважче на світі — це свобода.
Свобода, якої нас не навчили: старші покоління були зневолені при коренях душі тоталітарним режимом, середнє покоління зросло в обставинах нерозуміння, чим свобода відрізняється від розпусти і вседозволеності, а молоде покоління ще більш розгублене, і в наших українських квазі-православних умовах мимохіть привчається по будь-яку дрібницю бігти «до батюшки по благословення» і не мати власної думки.
Я розмовляла з різними екзорцистами, бувала на екзорцизмах, мала справу з одержимими, і знаю точно, що применшувати небезпеку діяльності злого — це безвідповідально і загрожує величезними небезпеками. Однак знаю ще й те, що «блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать», тобто виглядатимуть скрізь у житті Творця і Спасителя, а не Руйнівника. Скидається на те, що слова «буде вам по вірі вашій» мають ще й такий сенс: хто хоче побачити зло, той його побачить.
В одному інтерв’ю о. Габріель Аморт, найвідоміший, певно, екзорцист у нинішньому світі, сказав — ніби «поміж іншим», але дуже точно — слова, які я би радила взяти на озброєння. Він сказав: «так, деякі речі мають ще й інший вимір», тому потрібно бути обережним із літературою-фентезі та дивовижною символікою.
Духовних небезпек на людину чигає чимало. Не тільки у символах. У псевдопророцтвах, яких знову стало густо. У зміні розуміння духовності — не як зв’язку з Живим Богом, а як «контакту з космосом» чи прочистки чакр. У надмірному страху, до речі, теж. Від усіх на світі небезпек не вбережешся, а от радість віри втратити можна.
Потрібно бути віруючим: у Бога Живого, а не в те, правильно чи неправильно «у Ісусика ніжки на хресті складені» (чула на власні вуха). І єднати дар віри з даром розуму, який теж походить від Святого Духа. Тоді буде очевидним, що обвішаний хрестами і розп’яттями молодик — ще сліпий, невіруючий. І що далеко не кожне зібрання, навіть якщо читає Біблію і носить хрести, — це насправді Церква. Так, християнські символи можуть бути використані не з євангельською метою. Це проста правда. Хто і як відповідатиме по смерті за зневаження (по суті) хреста Господнього — їхня справа. Людина віруюча не «купується» на зовнішнє, розпізнає духів (1 Йн 4, 1), не дає себе залякати надмірним вишуковуванням сатани в будь-чому, і покладається на думку Церкви, якій Господь доручив учительство саме для того, аби кожен окремо не блукав, як загублена (розгублена) овечка.
фінансово.
Щиро дякуємо!
