В Мосулі більше немає християн. На наших очах завершується 1700-річня історія християнства на рівнинах біблійної Ніневії…
Коли на початку червня суннітські джихадисти під знаком Ісламської Держави Іраку і Леванту (Сирії) несподівано почали захоплювати почергові іракські міста, світ виглядав розгубленим й безпорадним. У медіах завирували повідомлення про жорстокість нового керівництва, яке безжально винищувало своїх противників. Навіть захоплених у полон солдат іракського уряду. Потім усе стихло. Світ зацікавився іншими проблемами. Але становище тих не-суннітів, хто живе на цих територіях, не змінилося. Становище християн — теж. Останньої п’ятниці їм наказали до обіду суботи покинути Мосул. Виїхали. Храми, хрести, скульптури святих було одразу ж знищено. А їхні домівки призначено для поплічників нової влади…
Не можна навіть написати, що світ на цю жорстокість не відреагував. Про цю проблему пишуть достатньо багато. На цю тему висловився навіть генеральний секретар ООН Пан Гі-Мун, заявляючи, що переслідування християн джихадистами Ісламської Держави може вважатися злочином проти людства. Тільки ось у цю мить, окрім проголошення декларації, важко бодай щось зробити. Це означає… Можна, але становище дуже складне. Про це говорив католицький патріарх Антіохії Ігнатій Йосиф ІІІ Юнан. Потрібно припинити фінансування терористів. На його думку, їх підтримують фундаменталістичні країни Перської затоки. За тихої підтримки владних світу цього, для яких важлива нафта.
І не тільки нафта. Кинути оком на мапу світу — і вистачить, аби усвідомити, що цей регіон Іраку межує з Сирією. Зрештою, джихадисти проголосили постання халіфату, який охоплює (принаймні, частково) також і цю країну. А там уже роками триває громадянська війна. Хто підтримує уряд? Росія. Навіть днями сирійські власті дякували росіянам за підтримку. Хто підтримує тамтешніх бойовиків? Ну, принаймні деякі угруповання… Ті самі країни, для яких важлива нафта з Перської затоки, а водночас — о парадокс вони офіційно підтримують владу в Багдаді. І кому (так уже зовсім на полях) важливо ослабити сильніших сусідів Ізраїля. Коло звужується…
Християни в Іраку стали заручниками великої політики. Політики розігрування одних другими, як у партії карт. Їхнє становище в Іраку найближчим часом радше не зміниться. Зрештою, вигнані, куди б вони мали повертатися? Вони будуть біженцями серед тих, хто поки що їх терпить. Серед курдів, шиїтів. А потім? Невідомо. Однак відомо напевно, що війна в раку чи Сирії триватиме так довго, як довго великі світу цього визнаватимуть, що можуть щось на ній заробити.
Сумно, правда? Всі ці замішання, болі, сльози приводять до брудного бізнесу світу…
фінансово.
Щиро дякуємо!
