Роздуми над Божим Словом на п’ятницю XVII звичайного тижня, рік ІІ
«Прийшовши на свою Батьківщину»…
Кожен з нас має свої корені, місце, дім, звичне оточення, родину, куди може повернутися. Якщо так, то подивімось, що може статися в такому випадку. До чого маєш бути готовим? Спробуємо відкинути всі ілюзії.
«Ісус навчав у їхній синагозі». Крім того, що Ісус повернувся до своєї Батьківщини, Він показав їм все що має, що здобув: свою мудрість, знання, силу, досвід…
«Звідки в Нього ця мудрість і чудеса? Хіба Він не син теслі?».
Тож «звідки» в Нього це все? Яким чином, чому ти змінився? Їм важко усвідомити та прийняти твою зміну.
Можливо, ви колись були свідками зустрічей однокласників. Як вони поводяться між собою? Асоціюють один одного після довгої розлуки з тими, ким були під час останньої зустрічі. Заперечують певні зміни, що відбулися в тобі. Запитують: «Як так сталося, що ти інший. Я тебе пам’ятаю зовсім інакше. Ти був «нікчемою» нашого класу, всі сміялися над тобою… І тепер ти маєш свій бізнес? Не вірю!». Той фрагмент минулого закарбувався в пам’яті та, на їхній погляд, є непорушним. «Вони» звикли бачити тебе в певному світлі, і тому відкидають будь-які зміни в тобі.
«І вони спокушувалися через Нього».
Вони залишилися такими, якими були, а ти змінився. Як бачимо з уривка, переміна Ісуса викликала в них бурю емоцій — і образу, і злість, і заздрість тощо. «Спокушуватися» в перекладі з грецької — «входити в спокусу, в гріх», «бути каменем спотикання»; «ображатися», «дратуватися», «зачіпати», «обурюватися».
«Ісус же сказав їм: “Пророк не буває без пошани, — хіба тільки на своїй батьківщині та у своєму домі”. І не зробив там багатьох чудес через їхнє невірство».
Через своє «невірство» заперечую, відкидаю реальність, дійсність сьогодення. Адже ж я маю певний «образ» минулого, пов’язаний з даною особою.
В тексті маємо Ісуса і «певних людей», імен і статусів не зазначено. З їх постави можемо уявити певну картину. Ісус зростав у них на очах. Або ще інакше: вони знали Його батьків, рідних. Дітей завжди ототожнюють з батьками : «Хіба Він не син теслі?»
Чому заперечуєш, чому не віриш, що хтось з твого оточення, у твоїй родині може змінитися?
Людина створена на те, щоб розвиватися, зростати, збагачуватись духовно, вона не може бути завжди однакова. Ти не можеш завжди бути «нікчемним» чи будь-ким з того як тебе колись заярликували. Ти приймаєш рішення розвиватися, рухатися тільки вперед, змінити своє життя. Ти переміг своє минуле: воно позаду, а ти попереду!
І тут постає питання: «А хто насправді залишився в стані “нерухомості”, певного емоційного, розумового “застою”?». Так, я в школі був успішним, всім подобався, і власне більше нічого мені не потрібно. В комфортній для себе позиції ми зупиняємось, і про подальший рух можна забути. Всіх з оточення бачимо з цієї призми. Власне тому і не приймаємо новизну у своє життя: Ісуса, який хоче надихнути на певний рух, на нове життя, збагатити духовно.
Цю паралель ми можемо провести також і з батьками. Ми можемо віднести її до тих батьків, які продовжують жити минулим. Тим минулим, коли твої «діти» для тебе ще й досі маленькі, нічого не розуміють, і без нас, батьків, ні на що не спроможні. Нинішній погляд на свою дорослу дитину вони проєктують через призму її дитинства. Іноді батько чи мати ставлять своїм дітям питання, щоб засоромити їх через незадовільну поведінку: «Ти знаєш скільки тобі років?». В таких випадках у відповідь хочеться запитати: «Чи ви самі усвідомлюєте скільки років вашим дітям? Чи знаєте в якому віці ви залишили їх у своїй свідомості? І те, що діти вже дорослі, мають свою родину, вищу освіту, свій життєвий досвід, своїх дітей, яких можуть наставляти, вчити». Багато хто приймає їх такими, якими є вони є зараз. Лише батьки заперечують їхні переміни. Для них вони й досі нерозумні, несамостійні, безвідповідальні «діти».
Чому продовжуємо передивлятися старі фотографії, спогади й жити в минулому? Чому заперечуємо реальність по факту? Чому живемо в тій ілюзії, яку побудували для себе і відкидаємо щось нове?
Чи є ця «ілюзія» моєю зоною комфорту? Але якщо я вийду з зони комфорту може статися чудо. Ісус зробить це чудо для мене.
Можна тільки здогадуватися над тим, що втратили односельці Ісуса, не прийнявши Його через своє невірство, упередженість до Нього: «І не робив там багатьох чудес через їхнє невірство».
Тож коли вас не приймають на «Батьківщині», не засмучуйтесь. Ті, хто не приймають — втрачають, а не ви…
фінансово.
Щиро дякуємо!
