Цими днями минає 50 років відтоді, як Папа Павло VI видав свою першу енцикліку «Ecclesiam suam» про Церкву.
6 серпня 1964 року текст документу було підписано до друку. З цієї нагоди Ватиканське видавництво «Libreria Editrice Vaticana» перевидало цю енцикліку з передмовою, яку підготував єпископ Етторе Малтані, вікарій у справах мирян північноіталійської дієцезії Трієсте.
Як зазначає автор передмови, ця енцикліка стала «програмним документом» та намітила стиль служіння Папи Павла VI на престолі святого Апостола Петра. Святіший Отець визначив три головні напрямки розвитку своєї думки: споглядання Божого Слова, християнський народ і світ.
У вступі акцентується увага на питанні, яким чином Католицька Церква мала би звершувати своє апостольське служіння в сучасному світі, а відтак тема розвивається в подальших розділах документу.
Перші слова енцикліки наголошують, що Ісус Христос заснував свою Церкву таким чином, щоб вона була одночасно і люблячою матір’ю для всіх людей, і посередницею, яка подає спасіння. Відтак Папа переходить до роздумів про сумління і присвячує цій темі першій розділ документу, кажучи: «Ми вважаємо, що Церква має поглиблювати усвідомлення, яке вона повинна мати щодо себе, скарбу істини, якого вона є спадкоємницею та сторожем, і місії, яку вона повинна довершувати у світі».
У другому розділі енцикліки Святіший Отець зосереджує читачів на темі оновлення та наголошує, що «Божа Церква така, як хоче Христос: єдина, свята, спрямована до досконалості, до якої Він її покликав та дав усі засоби для її досягнення».
Третій розділ присвячений темі діалогу. Енцикліка розглядає зв’язки, які «Церква повинна мати з людством». На думку єпископа Малтані, Папа наголошує для себе і для цілого Божого люду: мета, з якою Христос заснував Церкву як присутність в історії духовного материнства та відкриту скриню для спраглих спасіння, у повноті наявна в Католицькій Церкві. Таким чином, Павло VI пригадує усім, що цей спільний дім є місцем, де людина зустрічає Бога як Отця, і саме це є бажанням Христа. Він наділяє Церкву цією сакраментальною можливістю, яку вона звіщає вірним. Також Святіший Отець нагадує собі та всім охрещеним, що необхідно наслідувати та виявляти в історії той спосіб, через який втілилося Боже Слово, тобто через діалог із кожною людиною, причому з людиною цілісною, і, таким чином, перебувати в істині та прямувати до спасіння.
За матеріалами: Радіо Ватикану