1. Монастир бенедиктинок у Львові – перший жіночий монастир на руських землях Королівства Польського
2. Монастир у 1595 р. заснували Адам та Катерина Сапоровські, а у 1596 р. монастир освятив архиєпископ Ян Димитро Соліковський
3. Після І поділу Речі Посполитої виникла загроза закриття монастиря. Цісарський декрет від 25 липня 1782 р. передбачав можливість подальшого існування монастиря лише за умови, що при монастирі буде діяти школа з німецькою мовою викладання. Така школа була заснована у 1784 р., і була першою публічною школою для дівчат у Львові.
4. У австрійські часи проблемою для монастирю було затвердження настоятельниці обителі. Вона мусила бути затверджена архиєпископом, а Губернаторське управління це підтверджувало та офіційно оголошувало. За це монастир повинен був сплатити певну суму (у 1804 р. – 3 тис. флоринів). І лише у 1815 р. монастир було звільнено від обов’язку такої оплати.
5. Найбільша кількість черниць у монастирі була у першій половині XVII ст. Зокрема, у 1615 р. їх було 58, тоді як станом на час І поділу Речі Посполитої – лише 25.
6. На користь монастиря були зроблені великі пожертви. Окрім того, обитель мала великі маєтності. У 1599 р. Криштоф Стадніцький надав на користь монастиря нерухомість на Краківському передмісті. Одразу після заснування монастиря на його користь було передано маєтності у Хлібичині, Михалкові, Ключові та Шепарівці. У 1605 р. села Хлібичин та Михалків обміняні на село Лисиничі під Львовом, а у 1613 р. отримали, й частково викупили село Домбровиця (Дубровиця). Окрім цих сіл, до сер. XVII ст. монастирю вже належали села Раковець, Кугаїв, Вовків, Загір’я. У 1693 р. у власність монастиря перейшло село Горпин. Також, у часи правління короля Михайла Корибута Вишневецького монастир отримав право варити пиво у трьох пивоварнях.
7. Монастир був закритий після остаточного встановлення радянської влади у Львові. Останні бенедиктини покинули Львів у травні 1946 р., виїхавши до Крешова у Польщі.
Монастир і храм Всіх Святих знаходиться за адресою м.Львів, вул. Вічева, 2.
фінансово.
Щиро дякуємо!
