Міланський (медіоланський) едикт – законодавчий акт Рим. імперії, який оголосив християнство «дозволеною релігією» (religio licita). Виданий 13 червня 313 року в Медіолане (суч. Мілан, Італія) внаслідок особистої зустрічі імператорів, що поділяли владу в державі (Костянтина I, який правив на Заході, і Ліцинія, який правив на Сході). Документ декларував необмежену свободу віросповідання для християн, загальний принцип релігійної толерантності, безоплатне повернення як храмів, так і всієї нерухомості, раніше конфіскованої у християн. Міланський едикт став важливим поворотним пунктом нової державної релігійної політики. Подальшими актами статус християн був зміцнений, у Церкви з’явилися привілеї, які поступово розширювалися, дозволяючи їй досягти все значнішого становища в римському суспільстві. Для Церкви Медіоланський едикт – поворотний пункт від гонінь до визнання і потім – до панівного становища в релігійному житті Римської імперії.