Нобелівську премію 2014 року за досягнення у галузі хімії отримали Ерік Бетціг та Вільям Мернер зі США і німець Штефан Хелл. Вони розробили методику флуоресцентної мікроскопії високої роздільної здатності.
Праця цих учених надає значну допомогу в дослідженні на подальших лікуваннях таких захворювань мозку, як, наприклад, паркінсозінм та хорея Гантінгтона.
Прізвища лауреатів оголошено учора, в середу 8 жовтня, у Стокгольмі. Учені розділять між собою квоту у 8 млн. шведських крон. 54-річний Бетціг працює в Ошбурні, США (Howard Hughes Medical Institute), 51-річний німець Хелл — директор інституту Макса Планка в Геттінгені (Max-Planck-Institut fur Biophysikalische Chemie), а 61-річний Мернер — викладач Стенфордського університету в Каліфорнії, США.
«Завдяки їхнім досягненням оптичний мікроскоп може зазирнути у наносвіт. Мікроскопія стала наноскопією», — так пояснили своє рішення члени Нобелівського комітету.
Створення новими нобелістами методики, названої STED (Stimulated Emission Depletion), дозволяє спостерігати, наприклад, за білками, які беруть участь у розвиткові хвороб, що пошкоджують мозок: паркінсон, альцгеймер, гантінгтон. Оптичні мікроскопи мають одне принципове обмеження: хвильова природа світла. Електронні мікроскопи існують, вони мають поріг роздільної здатності набагато вищий за оптичні; проблема в тому, що електронні мікроскопи надають змогу досліджувати виключно мертві об’єкти, поміщені у високий вакуум і обстрілювані пучками електронів. Живих організмів так досліджувати не вдасться, як і органічних процесів. Атомний же мікроскоп дозволяє бачити тільки поверхні досліджуваних структур.
Відкриття, яке привело до Нобелівської премії 2014 року, започаткувалося 1989 року. Мернер, який тоді працював в IBM, першим зумів виміряти абсорбцію світла окремими частками. (Суть нобелівських відкриттів без спеціальної освіти не осягнути, ми можемо тільки погодитися, що людський розум — геніальний винахід Бога, який дав людині цей інструмент для пізнавання світу.) Так чи інакше, вимірювання Мернера надихнули Бетціга розробити теоретичні підстави мікроскопії, базованої на поєднанні флуоресцентних зображень, отримуваних від часток у різних кольорах. 1997 року Мернер досліджував флуоресцентний білок, який у природі мають медузи. Йому вдалося створити таку форму цього білка, чиє світіння вдавалося «вмикати» і «вимикати». З’ясувалося, що замість світіння багатьох кольорів, як думав Бетціг, можна досліджувати частки, які світяться в різний час під впливом слабких лазерних імпульсів. Перший флуоресцентний мікроскоп сконструював Штефан Хелл 2000 року. У своєму виступі після оголошення прізвищ він сказав, що любить фах дослідника, бо докопування вглиб і мислення про речі, про які інші не подумали, це дуже захопливе.
Професор Мернер — людина амбітна і різнобічна, при цьому — жартівник, душа товариства і любить навчати молодь. Натомість третій з нагороджених, фізик Ерік Бетціг, сім років тому полишив строгу науку і працював у фірмі батька, яка виробляє запчастини для автомобілів. Його рішення повернутися у науку принесло велику нагороду — всесвітнє визнання вченого світу і велику нагороду. Він розробив фізичні дані «наноскопа».
За матеріалами: wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
