Я вже два дні в Римі й намагаюся зрозуміти, що ж діється на Синоді. З багатьох поглядів актуальне, це синодальне зібрання виявилося надзвичайним. Не тільки формально, а й насправді. Що мені вдалося помітити — коротко викладаю нижче.
1. Труднощі у розумінні того, що діється, випливають насамперед із певних комунікаційних труднощів. Ніхто з журналістів не має повного образу засідань. Ми не знаємо, як точно виглядає синодальна дискусія, яка там атмосфера, які точно голоси лунають і як вони групуються. За рішенням секретаріату Синоду, висловлювання, що звучать під час обговорення, залишаються закритими. Отож ми маємо два окремі звіти: перший — офіційний, який переказує світові о. Ломбарді. Лунають запевнення у почутті єдності, діянні Святого Духа. Проводяться брифінги для преси, які коротко й загально підсумовують те, що відбувається. Другий потік — це висловлювання окремих єпископів, яких не зобов’язує таємниця і які можуть ділитися своїми відчуттями в інтерв’ю. З цих висловлювань складається дещо інший образ, набагато більше поляризований. Воістину, таких гарячих обговорень на синодах давно не було. Отже, існують немовби «три Синоди»: справжній, представлений в офіційній версії і той, який доводиться складати, немов паззли, з окремих висловлювань окремих єпископів.
2. Неймовірно підлив олії у вогонь проект підсумкового документа, т. зв. «Relatio post disceptationem». Цей текст мав за своєю суттю бути скороченням першого тижня нарад. Його підготував секретаріат Синоду. Документ зачитали в синодальній залі і, о диво, раптом повністю подали у пресу. В ньому з’явилися ствердження, які йдуть далеко «вперед». Медіа хутенько підхопили свої улюблені шматочки стосовно одностатевих зв’язків чи Причастя для розлучених, визнаючи, що ось, Католицька Церква таки змінила свою попередню позицію в цих питаннях. Однак виникли сумніви, чи це скорочення правильно передає перебіг засідань, а чи воно радше становить думку самого секретаріату. Перші публічні застереження висунув архиєпископ Станіслав Гондецкі в інтерв’ю для Радіо Ватикан у вівторок. Ішлося головно про ставлення до вільного співжиття (конкубінату) і одностатевих пар. Relatio запропонувало аж такий далекий вихід Церкви до цих людей, що зникли почуття гріха та обов’язковість навернення. З’явився сумнів, чи це не пропозиція Церкві поступитися перед панівною культурою, яка знецінює подружжя.
3. У четвер 16 жовтня, у 36 річницю обрання Кароля Войтили на Єпископа Рима, я почув із двох джерел, що у хід синоду втрутився папа… Йоан Павло ІІ. Говориться навіть про чудо Йоана Павла ІІ. У чому полягає це втручання? Отож, після дискусії синодальних отців у 10 малих групах виявилося, що обмін думками там набагато живіший і конструктивніший від загальних зібрань; що отці Синоду значною мірою не погоджуються ані з загальним викладом Relatio, ані з його окремими «прогресивними» постулатами. Переламом було те, що всі десять реляцій, які представляли наслідки праці малих груп, було подано до відомості преси. Здається, за таке рішення єпископи були змушені витримати боротьбу з секретаріатом Синоду, який був проти. Що випливає з наданих у доступ синтезів праці в групах?
Виявилося, що синодальні отці принципово сказали «стоп» тим тенденціям, які в понеділок були панівними. Висловлювання архиєпископа Гондецкого у вівторок, отже, зовсім не було відосібненим голосом польського консерватора, який гальмує прогресивного духа реформи. Те, що він сказав в інтерв’ю РВ, було просто-таки повторене у рапортах малих груп. Синодальні отці вимагають більш позитивного погляду на подружжя, на представлення його краси, непроминальної цінності. Йдеться про те, щоби захопити, зокрема молодих людей, ідеалом покликання до християнського подружжя, а не робити висновку, що він такий високий, аж його неможливо досягнути. Треба надати першість правді про подружжя, яку приніс Христос. І ці голоси переважають.
4. Синод не відбувається в якомусь нейтральному просторі. Я зустрів священиків і мирян, глибоко занепокоєних звістками з Синоду. Це знак, що Церква для нас важлива. Пам’ятаймо, що медіа завжди підсилюють крайні голоси, і образ кожної дійсності будують на поділах. Тому, по-перше, варто почекати на кінцеві тексти; всі дотеперішні матеріали мають робочий характер. По-друге, пам’ятати, що Синод — це дорадча інституція, його завдання — розпізнати, діагностувати ситуацію, більше ніж пропонувати її вирішення. Остаточно голос завжди належить Папі. По-третє, суперечки у Церкві це цілком нормальна справа. По-четверте, над нами чуває Святий Дух. По-п’яте — молімося за Франциска і Синод. Не втрачаймо довіри до Бога і Церкви.
о. Томаш Яклевіч, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
