Ось і прийшли перші цьогорічні заморозки. Сонце світить, але вже не гріє так, як гріло ще пару тижнів тому. Температура вночі знижується до позначки зі знаком мінус. Люди починають змінювати свій гардероб із осіннього на майже зимовий. З шаф вилазять теплі шкарпетки, шапки, шарфи та рукавиці. У рекламах по телебаченню, в інтернеті та газетах щораз частіше бачимо безліч засобів, за допомогою яких хворому вдасться перебороти простуду, нежить, біль у горлі, кашель, щоби знову насолоджуватися повнотою свого життя. Ніхто не хоче бути хворим, усі прагнуть бути здоровими.
Декілька днів тому, перебуваючи у досить довгій та виснажливій подорожі, я підхопив застуду. Не знаю, що саме було причиною моєї застуди — те, що не взяв із собою куртки, коли температура повітр’я знизилася до +4, а, може, це було через виснаження та декілька недоспаних ночей, адже виснажений організм є більш схильний до різних захворювань. У будь-якому випадку, ввесь наступний день я мусив провести в ліжку. Але перед цим сходив до аптеки та купив різної хімії, котра разом з традиційними лимонами та медом, повинна була знову поставити мене на ноги.
Не люблю хворіти. А хто любить? Напевно, кожному, хто хоч раз у своєму житті застуджувався відоме це відчуття, коли через нежить, біль у горлі, взагалі не відчуваєш смаку того, що їси. Кусаєш, жуєш, ковтаєш улюблені страви, але маєш враження, що їси якусь однорідну сіру біомасу, без запаху та смаку. Іноді вже навіть немає значення, що їсти, адже воно й так не дає жодної приємності. Те, що вчора смакувало — перестає смакувати сьогодні. Єдине, що змушує мене їсти, це те, що окрім смаку, їжа дає ще енергію.
Для мене найгіршим симптомом застуди є, власне, така втрата смаку. Все можу знести, але це дається найгірше. Коли перестаю відчувати приємність з того, що їм. Бо окрім вуглеводів, жирів, білків та кілокалорій, на котрі ми так часто звертаємо увагу, головним елементом прийому їжі, однієї з найголовніших потреб людини, є те, що вона смакує… Можна, очевидно, їсти все автоматично, без довгого приготування, без спецій та приправ, без рецептів різноманітних страв з усіх країн та континентів. Наше життя на цьому багато втратить.
І все одно це не найгірше, що може трапитися із людиною. Найгірше, коли життя почне втрачати смак. Коли наша робота, молитва, навчання, відпочинок, щоденність тощо буде виконуватися лише «на автопілоті». Це найгірше. Гріх, смуток, брак надії, любові, віри позбавляє наше життя того автентичного смаку. Залишається лише голод, невгамоване прагнення, постійний пошук змісту. Його можна спробувати втамувати, власне, такою однорідною сірою масою, котра хоч і виглядає привабливо і «смакує», однак цей «смак» швидко зникає і людина знову залишається голодною. Але можна також накормитися Богом. Смак Бога не минає. Він вічний. Бо той хто, хоч раз нагодується Богом, не матиме голоду повіки…
Бажаю усім залишатися здоровими і не втрачати смаку!
У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
