Немає нічого нового під сонцем! Від моменту, коли люди почали збиратися у релігійні спільноти, у цих спільнотах почали з’являтися поділи — на людей еліти, тобто тих, котрі в повноті могли користатися ласкою богів та тих, котрим доступ до «святая святих» був обмежений. Це поділ існував завжди. Причиною поділів могла бути стать, етнічна чи кастова приналежність, певні провини або ж публічні гріхи, зламаний звичай, або тому що просто дехто не був гідний чи не пройшов повного втаємничення. Завжди існували також ті, котрі виносили такі вердикти — кого допускати, а хто ще мусить почекати за дверима. «Двері, двері, в премудрості, будьмо уважні!» щоб бува хтось з незапрошених не увійшов на весільний бенкет.
Синод присвячений родині завершився. Багато хто чекав, що Папа Франциск разом із синодальними отцями змінять усе, чого Церква навчала протягом століть. На щастя, величезних та якихось радикальних змін не відбулося. Папа підкреслив, що подружжя залишатиметься подружжям чоловіка та жінки, а політика Церкви щодо причащання розлучених не зміниться. Чекаємо на остаточний документ…І хоча в ньому не буде змін, отці зазначили, що кожен окремий випадок, кожна родина, кожен вірний, кожен змучений, хто приходить до Ісуса — потребує індивідуального підходу. Не можна міряти усіх людей на свій аршин. «Хто я такий, щоби судити?», — сказав Папа Франциск в розмові з журналістами, коли висловлювався на тему гомосексуалістів.
Ісус під час свого життя ламав усі писані та неписані правила. Зцілював в суботу, вечеряв з проститутками, доторкався до мертвих, розмовляв з самаритянкою…Усім своїм життям показував, що якщо ми хочемо наслідувати Його — нам треба чинити так само. Від початку свого понтифікату Святіший Отець руйнує усі стереотипи і ламає споконвічні бар’єри. Але не тільки Папа Франциск має бути Понтифіком — кожен з нас покликаний до того, щоби будувати мости там де їх немає, або там де вони були зруйновані. Між бідними та багатими, правими та лівими, святими та грішниками. Не звертаючи увагу ні на колір шкіри, ні на сексуальну орієнтацію, ні на соціальний статус…«Бо хто я такий, щоби судити?» Ще один спеціаліст з пошуку скалки в оці свого брата? Чим він гірший від мене? Тим, що розлучився? Почекай! Хто стоїть у черзі до Причастя? Святі? Ангели з крилами? У черзі до Причастя стоять грішники, злодії, переповнені гордині, котрі люблять випити та добре закусити, лінюхи та заздрісники. Навіть найкращі та найсвятіші з нас мають свої гріхи…
Немає людини, яка жила та не згрішила. Усі так само заслужили бути запрошеними на весільний бенкет Ісуса…Ісус віддає себе в руки грішників, бо вони Його потребують. Він помер за грішників, не за святих… А якщо грішники для нього є так важливі, тому я би не поспішав так швидко будувати мур між ними та Ісусом.
Причастя — це не нагорода за добру поведінку, це не приз для тих, хто був чемний. Причастя — це ліки, а Церква — це лікарня, куди приходять хворі, а не здорові. Здорові не потребують лікаря.
У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
