Літургійні читання на 20 лютого (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Преп. Лева, єп. Катанського

День пам’яті Героїв Небесної Сотні

Апостол
1 Йн 4, 20 – 5, 21

20 Якщо хто скаже: Я люблю Бо­га! — але ненавидить свого брата, той неправдомовець. Адже хто не лю­бить свого брата, якого бачить, то як може він любити Бога, якого не бачить? 21 І ми маємо від Нього цю за­по­відь, щоб той, хто любить Бога, лю­бив і свого брата.

1 Кожний, хто вірить, що Ісус — це Христос, той народився від Бога. І кожний, хто любить Того, хто народив, любить і Того, хто на­родився від Нього. 2 З того дізнаємося, що ми лю­би­мо дітей Божих, коли любимо Бога та виконуємо Його заповіді. 3 Бо це любов до Бога — дотри­му­ватися Його заповідей! А Його за­повіді не тяжкі. 4 Адже кожний, хто народився від Бо­га, перемагає світ. А перемога, що перемогла світ, — це наша віра!
5 А хто перемагає світ, як не той, хто вірить, що Ісус є Божий Син? 6 Той, хто прийшов водою та кро­в’ю, [та Духом], — це Ісус Христос. Не самою водою, але водою і кро­в’ю! І Дух є Тим, хто свідчить про Ньо­го, бо Дух — то істина. 7 Тому що Тих, які свідчать [на небі], є троє: [Отець, Слово і Дух Святий; і Ці троє — одно]. 8 [І троє свідчать на землі:] Дух, во­да і кров; і ці троє — одно. 9 Коли ми приймаємо людське свід­чення, то свідчення Боже є біль­шим. Адже це — свідчення Бога, який засвідчив про свого Сина. 10 Хто вірить у Божого Сина, той має свідчення в собі. Хто не вірить Бо­­гові, той зробив Його неправ­до­мовцем, бо не повірив у свід­чен­ня, яким Бог засвідчив про свого Сина. 11 А свідчення це, що Бог дав нам вічне життя, і це життя — в Його Сині. 12 Хто має Сина, той має життя; хто не має Божого Сина, той не має життя. 13 Ось це я написав вам, [віру­ючим в Ім’я Божого Сина], щоб ви знали, що віруючи в Ім’я Божого Си­на, маєте вічне життя.
14 І це та відвага, яку маємо до Ньо­го, що коли чогось попросимо згі­дно з Його волею, Він вислуховує нас! 15 А коли знаємо, що слухає нас, — чого б тільки ми не попро­сили, — то знаємо, що одержуємо те, чого про­сили в Нього. 16 Коли хто побачить свого брата, який грішить гріхом не на смерть, нехай молиться, — і дасть йому жит­тя, — тим, які грішать не на смерть. Є гріх на смерть; не кажу, щоби про нього молитися. 17 Кожна несправедливість є гріхом; та є гріх не на смерть.
18 Знаємо, що кожний, хто на­ро­дився від Бога, не грішить. Адже хто на­родився від Бога, береже себе, і лу­кавий не торкається його. 19 Знаємо, що ми від Бога, і що весь світ перебуває в злі. 20 Знаємо, що Божий Син при­йшов і дав нам розуміння, щоб ми пізнали Істинного і перебували в Істинному — в Його Сині Ісусі Христі. Він є істинний Бог і вічне життя.
21 Дітоньки, остерігайтеся ідолів! [Амінь].

Євангеліє
Мр 15, 1-15

1 Рано-вранці первосвященники зі старшими, книжниками та всім синедріоном вчинили раду; зв’я­зав­ши Ісуса, повели й передали Пила­то­ві. 2 І запитав Його Пилат: Ти — Цар юде­їв? А Він у відповідь мовив йому: Ти кажеш! 3 А первосвященники дуже Його звинувачували. 4 Пилат знову запитав Його, ка­жучи: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато Тебе звинувачують! 5 Та Ісус більше нічого не від­по­ві­дав, тож дивувався Пилат.
6 На кожне свято він відпускав їм одного в’язня, за якого просили. 7 Був же один, котрий звався Варав­вою, ув’язнений з бунтівниками, які під час заколоту вчинили вбив­ство. 8 Натовп підійшов і став просити, щоби поступив, як і завжди. 9 Пилат у відповідь сказав їм: Чи хочете, щоб я відпустив вам Царя юдеїв? 10 Тому що він знав, що через заздрощі пер­восвященики Його видали. 11 Первосвященники ж підбурили юрбу, щоби краще відпустив їм Ва­равву. 12 Пилат знову сказав їм у відпо­відь: То що хочете, щоб я вчинив з Тим, якого ви називаєте Царем юдеїв? 13 Вони ж знову закричали: Розіп­ни Його! 14 А Пилат запитав їх: Тож яке зло вчинив Він? Та Вони ще сильніше закричали: Розіпни Його! 15 І Пилат, бажаючи догодити людям, відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття.