Коментарі

Брітані відійшла, полізли демони

04 Листопада 2014, 08:42 2351
Death-With-Dignity-717x450

Повідомлення про легальне самогубство 29-річної американки подається так, щоб хворим було шкода, що вони ще живуть. Або соромно.

Нагадаємо, що за повідомленням правозахисної організації «Compassion & Choices», Брітані Мейнард, як і планувала, померла у суботу, 1 листопада, прийнявши летальний препарат. Відео у мережі YouTube, у якому Мейнард ділилася роздумами про евтаназію зібрало мільйони переглядів.

Злоякісну пухлину у жінки діагностували у січні. Лікарі попередили, що жити їй залишається лічені місяці. Після цього Мейнард з чоловіком переїхала з Каліфорнії до північно-західного штату Орегон, одного з кількох штатів, де дозволена евтаназія. У штаті Орегон евтаназія дозволена з 1997 року. Відтоді летальний рецепт виписали понад тисячі пацієнтів. На практиці евтаназію у штаті зробили понад 750 людей.

Кілька днів тому я прочитав у місцевій газеті про молодого чоловіка, якому дали нагороду, бо він стримав жінку від самогубства. Сьогодні читаю про 29-річну Брітані Мейнард, яка скоїла довго плановане самогубство з допомогою лікаря, у супроводі сім’ї та під аплодисменти захоплених медій.

Чим відрізняються дві ці справи? Чи те, що міз Мейнард була хвора, а та друга — невідомо, створює аж таку велику різницю? Зрештою, кожен, хто збирається відібрати собі життя, мусить сильно страждати — інакше він би не подолав інстинкту самозбереження. Отож як це можливо, що ми дійшли до такої точки, коли взагалі стала можливою публічна згода на самогубство? Що ж буде далі? Чи за десять років людину, яка перешкоджатиме у вчиненні самогубства, буде покарано? На це, схоже, вказує логіка «дискусії», що триває нині. То через неї ми тепер бачимо по телевізору солодкі образочки Брітані й читаємо уривки з її прощального листа. І чуємо, як же вона красиво померла 1 листопада (бо саме цю дату вона собі обрала), під звуки улюбленої музики і в оточенні люблячої родини. І чуємо гордовиту заяву: «Я помру на власних умовах».

Це промовляє до уяви. Це справляє враження, нібито ось з’явилася можливість запанувати над смертю і продемонструвати стражданню, яке вже стоїть у дверях: «Ну й подумаєш!»

Вочевидь уже розгорілася широка «дискусія», бо не могло бути інакше. Для того у суспільний простір вкидають виняткові випадки і кроять їх відповідно до замовлення, аби в головах закодувалося, яка прекрасна річ — убивати… Назад! — Допомогти у самогубстві. Назад! — «Зробити можливим гідний відхід».

Проблема в тому, що такі дилеми, як «убивати чи не вбивати», взагалі поставати не повинні, бо природний закон тут не дає жодних альтернатив. Жити — ось єдина відповідь. Єдина, бо ніхто не давав нам права вирішувати про завдавання смерті.

Вочевидь можна це поставити під сумнів і сказати, що то ми самі собі це право надаємо. Ну звісно. За умови, що людина є мірою всього, то й не такі права можна собі присвоїти. Але людина не становить мірила речей, у чому людство вже не раз, і то болісно, переконувалося. І якщо пиха штовхає людство до чергових експериментів, то це означає, що ми знову будемо змушені стати до битви з монстром. Поки що він росте, але коли вже виросте, то заплатимо страхітливу ціну за насильство над природою. Хіба ж так важко передбачити, які плоди принесе така ментальність у суспільствах? Хворі й старі вважатимуть своїм обов’язком просити про смерть, ну бо всі ж так роблять. Повністю зникне повага до стражденних, ну бо якщо вони тут ще мучаться, то самі собі винні. А скільки ж то буде зловживань і вбивств у білих рукавичках, то навіть і говорити не варто. На це все накладуться духовні наслідки, яких багато хто і не визнає, але всі й так відчують.

Справа Брітані Мейнард дуже пасує для пропаганди «смерті на замовлення», хоч би тому, що ця жінка вже не живе, і ніхто тут нічого вже не змінить. Крім того, це справа американська, а як щось американське, ну то самі знаєте. Люди це купують, бо мають добрі серця, і як їм кажуть у телевізорі, що щось добре, то вони вірять. Тому, коли противишся евтаназії, то завжди можеш розраховувати на «емпатиків», які тоном знавця скажуть: «Не говори, бо ти не знаєш, що таке помирати в муках». Вони говорять це так, немовби самі щонайменше кілька разів уже помирали. Нормальні такі Лазарі.

І саме на цю «емпатію» розраховують пропагандисти евтаназії: бо лікування це дорого, бо навіщо інвестувати в дорогі програми, які розвивають медицину, якщо можна розвивати похоронне діло. Це дешевше. І всі задоволені — особливо страхові фірми. Ну і, ясна річ, задоволений головний гравець — віковічний симпатик смерті.

Францішек Кухарчак, Gość Niedzielny / Ua.Euronews
 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity