Не раз приглядаюся до людей, які стоять у черзі по лотерейні квитки. Коли починаєш звертати на це увагу, складається враження, що в лотерею грають всі. Старенькі дідусі й бабусі, мами з маленькими дітьми, люди середнього віку, молодь. Всі вони приходять до пунктів продажу лотерейних квитків, щоб купити собі надію на краще життя. Не раз пробую уявити, на що саме та або інша людина хотіла б витратити свій джек-пот. Старенькі напевно хотіли б допомогти дітям та онукам, молодь — пожити багатим життям, здійснити кілька мрій; ті, хто досвідченіший, — покласти в банк і жити з відсотків, і далі в тому ж дусі. Уявити собі матеріальний добробут дуже легко (реклама й кіноіндустрія в допомогу всім, кому забракне власної уяви).
Інформація про найбільші лотерейні виграші моментально облітає стрічки новин по цілому світу. Там і тоді виграло двоє друзів, а там — поліцейські місцевого відділку, після чого дружно звільнилися з роботи, і в містечку правоохоронна криза; іншим разом виграє багата людина і віддає все на благодійність, або бідна людина, яка ділиться зі ще біднішими. Хто з нас хоч раз у житті не уявляв себе в ролі такого щасливця з чарівними виграшними цифрами в кишені? Хто не обіцяв собі, що виграні гроші нізащо нас не зіпсують, а навіть навпаки, нарешті з’явиться нагода допомогти ближньому (так, наче великими грошима легше ділитися, ніж малими).
Люди купують лотерейні квитки, навіть знаючи, що шансів на виграш у них менше, ніж один на сто тисяч (кажуть, що це шанси одного до восьмизначної цифри). Здавалося б, у такій ситуації вірити у виграш і брати участь у розіграші — абсурд, але ж люди вірять і грають.
А спробуйте придивитися до людей, які в неділю виходять із храму. Ось пролунали слова благословення, зазвучали перші акорди останньої літургійної пісні — і починається великий ексодус. А що на обличчях? Клопоти, плани, поспіх, бажання швидше повернутися до відкладених на годинку справ. Але все в порядку, обов’язок виконано: Богові — Боже, кесарю — кесареве. А скільки є облич, по яких одразу видно: ось він, переможець, ось людина, яка виграла великий куш, ось щасливчик, чиє життя змінилося? А по суті, так мав би виглядати кожен, хто вислухав Євангеліє, кожен, хто прийняв Святе Причастя. От же вона — безпрограшна лотерея! От же він — виграшний квиток, причому кожен квиток тут виграшний, а їхня сума лише збільшує виграш. То в чому річ? Невже у нас більше віри в краще життя за допомогою лотереї, ніж за допомогою Доброї Новини?
А тим часом я тут подумала — от якби з таким самим піднесенням і вірою, як біля пункту продажу лотереї, щонеділі виходити з храму! От якби так само солодко-тривожно, як на результати розіграшу, очікувати найвищої нагороди за хороше християнське життя — райського життя в небі. Бігти до сповіді й мріяти, як то воно приємно буде — отримати вічне блаженство поруч зі святими, побачити обличчя Бога і славити Його цілу вічність. Так, я тут саме про емоції і відчуття. Бо розумом більшість із нас і так добре сприймають правду віри про вічне життя, спілкування святих і повторний прихід Господа, адже, керуючись розумом і волею, більшість чемно виконує свої християнські обов’язки. От тільки розум — це не все, тут потрібна віра, і то не просто віра, а та, яка може переносити гори (пор. Мт 21, 21).
Сьогодні рідко почуєш, щоб хтось нащодень захоплювався перспективою потрапити після смерті прямісінько в рай. Не одній людині рай здається безповітряним, стерильним простором, місцем високих матерій, що невідь яким чином повинні нам подобатися. Інша справа тут, на землі: матеріальні речі й задоволення від їх посідання — що може бути кращого? Воно то так — всі ми з плоті й крові, і всім треба прожити вік на цій землі, а прожити хочеться гарно, в своє задоволення, не гірше за інших. Але земний вік — не вічність.
А безпрограшна лотерея триває — щонеділі в кожному храмі, і двері там широко відчинені, а програшних варіантів не передбачено. От тільки щоб виграти — треба грати.
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
