Народження і смерть — антоніми, які стали синонімами

Роздуми над Божим Словом на свято св. Стефана, первомученика

На другий день після народження — смерть. Вчора — про народження Ісуса, сьогодні ж — про смерть Стефана.

В дитинстві, щоб краще розвинути нашу уяву та асоціативний ряд, нам давали гру в якій треба було  поєднати між собою слова з протилежними значеннями. В дитинстві я б точно поєднав слово «народження» зі словом «смерть». Я зробив би так, коли мені було 6,8,10 років, але зараз ці слова стали для мене своєрідними синонімами дорослості.

« … видаватимуть вас на суди і по своїх синагогах будуть вас бичувати».

Видаватимуть синедріонам та синагогам. Ми, українці ХХІ століття, переконані, що точно вже ніколи не потрапимо до синедріону, а в синагогу підемо хіба що на екскурсію. Тому перше пророцтво мучеництва нам точно не загрожує. Проте у кожного з нас свої власні синедріони та суди.

Під час синедріонів збиралися 72 первосвященників, книжників, старійшин і вирішували релігійні та судові питання. Ті, хто мали б бути заглибленими у Слові, хто досконало його знали, стали, згідно з пророцтвом Ісуса, одними із «катів». Якщо є кат, то має бути також і знаряддя тортур. Що ж роблять на зібранні? Правильно, говорять. Тому, якщо керуватися логікою, таким знаряддям тортур виступає ніщо інше як язик.  Вбити можна не тільки фізично — вбити можна духовно та морально. Одне слово може дарувати життя й одне слово може його забрати. Ті, хто мали б проголошувати Боже Слово, оновлювати ним душі інших, натомість вбивають.  І, як на мене, така смерть ще гірша, ніж фізична. Бо якщо просто помреш, то тут все зрозуміло — за що і чому. Коли вбивають словом, залишають по собі пустку всередині, стан напівживого існування.

Нам дуже легко провести паралелі, ставлячи себе в ролі жертви: «Я — жертва, в мене все погано». А спробуйте сказати «Я — кат, я вбиваю інших».  Важко, зате правдиво.  Якщо наступного разу захочете обмовити когось, «перемити кісточки», то уявіть себе з сокирою в руці або біля важеля гільйотини. Непогана картинка, чи не так? І хай фантазія стане допоміжним знаряддям у боротьбі з цим гріхом, який може стати нашою реальністю. Знову ж таки, можемо застосовувати широкий спектр методів тортур — від внутрішнього осуду до обговорення та бажання бути кращими. Питання тільки в тому, чи вміємо ми це помітити та вчасно зупинитися?

Ісус говорить стерегтися людей, що вбивають, бичують, видають на суди. Якщо стерегтися, то значить уникати або ж тікати. Проте, чи справді Бог хоче, щоб ми стали відлюдниками, які жахаються людей? Слово «стережіться» або ж грецькою просЕхете має три значення і лише одне із них означає «берегтися, стерегтися». Два ж інших є ніби певними антонімами до того значення, що застосовується в нашому перекладі — «звертати увагу, прислухатися» і навіть більше: «присвячувати себе, приєднуватися». Відчуваєте різницю? Ісус не просить нас ставати людьми у футлярах, які стороняться болю від інших. Він нам відкрито говорить: «Так, вони будуть Вас обмовляти, причиняти смерть, а Ви — любіть, єднайтеся з ними, ставайте частиною їхнього життя». «Хто витерпить до кінця, той буде спасений». Хто любитиме до кінця — той спасеться.

Те, що має давати життя, приносить смерть. Знаходимо життя, віддаючи його іншим. В дитинстві я б точно поєднав слово народження зі словом смерть, як слова з протилежним значенням. Проте зараз для мене ці слова стали синонімами.