Через століття після смерті святого Йоана Віаннея, покровителя священників, Папа Йоан XXIII розмірковував над його життям і над тим, що таке бути святим священником.
Він назвав його священником, який жив глибокою покутою, а його «єдиними мотивами були любов до Бога і прагнення спасіння душ ближніх», пише CNA.
Йоан ХХІІІ писав про життя Віаннея у своїй енцикліці «Sacerdotii Nostri Primordia», виданій у 1959 році з нагоди сторіччя смерті святого.
З великими труднощами закінчивши навчання у семінарії, Йоан Марія Віанней був висвячений на священника у 1815 році і направлений на служіння у село Арс, де він провів більшу частину свого життя. Він прославився своєю відданістю бідним, мудрим духовним керівництвом і заснуванням дитячого будинку для дівчат.
Віанней був також палко відданий Таїнству покаяння: щодня він сповідав людей по 16 годин. У своїй енцикліці Папа Йоан XXIII назвав його взірцем священицької святості.
«[Священник] більше не повинен жити для себе… Він має палати милосердям до кожного. Навіть його думки, воля і почуття належать не йому, а радше — Ісусу Христу, який є його життям, — написав він, посилаючись на проповідь Пія ХІІ. — Святий Йоан Марія Віанней — це людина, яка вабить і практично підштовхує всіх нас до цих висот священницького життя».
Папа наголосив на трьох євангельських чеснотах: бідності, цнотливості та послуху, які, за його словами, втілював Віанней.
«Його приклад священницького аскетизму досі вказує нам найбезпечніший шлях, і у центрі цього прикладу яскраво сяють його бідність, цнотливість і послух, — написав він. — Які ж великі блага отримує людське суспільство завдяки таким людям, вільним від турбот світу, повністю відданим божественному служінню, де вони використовують своє життя, думки та сили на благо своїм братам!»
Папа Йоан XXIII також зауважив, що Віанней, як член Третього ордену францисканців, жив у бідності та суворій аскезі, утримуючись від їжі, сну та особистих речей.
«Ця байдужість до зовнішніх благ дозволила йому виявляти найвідданішу та найзворушливішу турботу про бідних, — написав він. — Він прожив життя, далеке від мінливих, тлінних благ цього світу, а його дух був вільний і не обтяжений подібними перешкодами, що давало змогу завжди бути відкритим до тих, хто зазнавав будь-яких страждань».
Папа зазначив, що особиста чистота знімає обмеження егоїзму, даруючи людині більшу відданість нужденним. Він процитував самого святого з Арса: «Душа, вбрана у чесноту цнотливості, не може не любити інших, бо вона відкрила джерело і купіль любові: Бога».
Папа також вказав на чесноту послуху Віаннея. За його словами, хоч він сам прагнув споглядального життя, а не важкого тягаря пастирських обов’язків, він був слухняний своїм єпископам.
«Усе своє життя він прагнув тихого, усамітненого життя в тіні. Він вважав пастирські обов’язки дуже важким тягарем, покладеним на його плечі, і не раз намагався звільнитися від нього, — написав Йоан ХХІІІ. — Хоча Бог так і не дав йому досягти цієї мети, це, безумовно, був Божий спосіб виховання святого у чесноті послуху».
Він також наголосив на молитовному житті та поклонінні Євхаристії, а також на його відданості Таїнству сповіді. Папа зазначив, що зазвичай святий стримував свою волю, щоби ще більше присвятити себе Церкві. Він висловив сподівання, що це полум’я, яке охопило Віаннея, охопить, за його прикладом й усіх інших священників.
«Кажуть, що святий Йоан Марія Віанней жив таким чином, щоб працювати лише для Церкви, — написав він. — Він був віхтем соломи на розжареному вугіллі. Нехай це полум’я, яке походить від Святого Духа, сягне тих із нас, хто був піднятий до гідності священства Ісуса Христа, і поглине також і нас».
фінансово.
Щиро дякуємо!
