Перша субота січня 2015 р.
3 І 2015 р.
Жертвування
Жертвувати собою – не ставити Богу умов!
До душпастирських оголошень у неділю 28.12.2014 р.
На суботу, 3 січня, припадає Перша субота місяця у новому 2015 році; тому ми з радістю будемо продовжувати богослужіння перших субот. Усіх сердечно запрошуємо до участі в молебні, який відбудеться у суботу о ……………….
Вступ до Святої Меси на 3 січня 2015 р.
У перші дні Нового року і на початку Року богопосвяченого життя, який проголосив 30 листопада 2014 року Папа Франциск, ми збираємося біля Непорочного Серця Діви Марії. Прагнемо просити у Господа дар нових покликань до чернечого життя, вірячи, що це допоможе духовно відновити також і нашу Батьківщину. Молимося і за тих, хто вже відповів на благодать покликання, просячи для них про витривалість і дари Святого Духа,потрібні для виконання їхнього служіння.
Гомілетична допомога: Катехеза Йоана Павла II (28 вересня 1994 р.)
Богопосвяченежиття у Церкві
У проголошуваних уже досить віддавна еклезіологічних катехезах ми не раз показували Церкву як люд «священицький», тобто складений із тих, хто має частку у священстві Христа, як стан посвячення Богу і виконання досконалого й остаточного культу, що його Він складає Отцю від імені усього людства. Це відбувається завдяки благодаті Хрещення, яка включає віруючого у містичне Тіло Христа і призначає його — майже ex officio і, можна сказати, інституціональним чином — до відтворення в собі характеру Священика і Жертви (Sacerdos et Hostia), властивого Голові [Церкви] (пор. св. Тома, Summa Theol., III, q. 63, a. 3 in c. e ad 2; a. 6).
Кожне наступне таїнство — особливо Миропомазання — вдосконалює цей духовний стан віруючого, а таїнство Рукоположення уділяє також сили діяти служебним чином, як знаряддя Христа у проголошенні слова, в оновленні хресної жертви та прощенні гріхів.
Прагнучи краще роз’яснити освячення Божого Народу, розглянемо зараз наступну, головну частину еклезіології, якій у наш час надається щоразу більшого значення з погляду богословського та духовного. Йтиметься про богопосвячене життя, що його багато учнів Христа приймають як особливо високу, багату і вимогливу форму реалізації зобов’язань, які випливають із Хрещення на шлях у надзвичайної любові, супроводжувані й прагненням до досконалості та святості.
II Ватиканський Собор, успадковуючи богословській духовні традиції двох тисячоліть християнства, показав цінність богопосвяченого життя, яке —відповідно до євангельських вказівок —«показує в реалізуванні присвяченої Богу цнотливості, вбогості та послуху», названих «євангельськими радами» (пор. Lumengentium, 43). Церква визнає це явище як спонтанний прояв суверенного діяння Святого Духа, Котрий від самого початку кличе багато жертовних душ, які прагнуть досконалості й повністю присвячують себе на благо цілого Христового Тіла (там само).
Це особисті переживання, які завжди існували і яких не бракує в Церкві й сьогодні. Проте з перших століть можна побачити прагнення тих, хто особисто —можна сказати, «приватно» —практикує євангельські ради до отримання публічного визнання Церквою, і це стосується як відлюдників, що живуть поодинці, як також —причому щоразу більше —монарших спільнот і чернечих згромаджень, що прагнуть досягти такої мети богопосвяченого життя, як стабільність, краща доктринальна формація, послух, взаємодопомога та щоразу досконаліша любов.
Таким чином, від перших століть до наших днів постає «предивна різноманітність монаших спільнот», серед яких об’являється «багата мудрість Божа» (пор. Perfectae caritatis, 1) і виражається надзвичайна життєдайність Церкви, зберігаючи при цьому єдність Христового Тіла, відповідно до слів св. Павла: «Є і між дарами різниця, але Дух то самий (1 Кор 12, 4). Дух уділяє свої дари у різноманітних формах, щоби збагатити ними одну Церкву, яка у своїй різнобарвній красі показує в діянні неосяжне багатство Христа (Еф 3, 8), подібно як усе творіння проявляє «у багатьох формах і у кожній окремій частині» (multipliciter et divisim), як каже св. Тома (Summa Theol., I, q. 47, a. 1) те, що в Бозі є абсолютною єдністю.
У будь-якому разі, завжди йдеться про «Божий дар», єдиний у своїй суті, хоча виражається він у множинності та різноманітності духовних дарів або харизм, даних окремим особам і спільнотам (пор. Summa Theol., II, q. 103, a. 2). Це тому, що харизми можуть бути індивідуальними та спільнотними. Індивідуальні харизми розсіяні по всій Церкві, у таких різних формах, як різні є люди, тому важко їх упорядкувати, і щоразу вимагають розпізнання з боку Церкви. Спільнотні харизми зазвичай отримують чоловіки і жінки, чия мета — взяти на себе обов’язки заснування церковних діл, а особливо монаших інститутів. Вони формуються харизмами засновників, живуть і діють під їхнім впливом, і якщо вони зберігають свою вірність — отримують нові дари та харизми для окремих членів і для всієї спільноти. Спільнота може також відкривати нові форми діяльності, відповідаючи на потреби часу й місця, не порушуючи безперервності та розвитку, визначеного засновником, або легко набуваючи своєї тотожності й динамізму.
Собор стверджує, що «Церква охоче прийняла і своєю повагою затвердила» чернечі родини (Perfectae caritatis, 1). Відбулося це у зв’язку з її особливим завданням стосовно харизм, враховуючи те, що вона покликана «не гасити Духа, але досліджувати все і триматися того, що добре» (пор. 1 Сол 5, 12 і 19‑21)» (Lumen gentium, 12). Можна зрозуміти це через те, чому — в тому, що стосується євангельських рад, — «церковна влада під проводом Святого Духа подбала про те, щоб дати тлумачення цих рад, регулювати дотримання їх, а також установити на їхній підставі сталі способи життя» (там само, 43).
Проте слід завжди мати на увазі, що стан богопосвяченого життя не належить до ієрархічної структури Церкви. Це підкреслює Собор: «З погляду божественного та ієрархічного устрою Церкви, цей стан не є проміжним між станом духовним і мирянським: Бог з обох сторін кличе Христових вірних, щоб вони втішалися особливим даром у житті Церкви і, кожен по-своєму, сприяли її спасительній місії» (там само, 43).
Собор, однак, відразу додає, що, хоча чернечий стан, який «постає з прийняття євангельських рад, хоч і не належить до ієрархічного устрою Церкви, однак непорушно належить до її життя та святості» (там же, 44). Цей прислівник — «непорушно» — означає, що жодні струси або зміни, яким може підлягати життя Церкви, не спроможні викреслити богопосвяченого життя, позначеного обітами євангельських рад. Цей стан життя завжди залишатиметься важливим компонентом святості Церкви. На думку Собору, це правда inconcussa.
Після цього ствердження необхідно додати, однак, що жодна з конкретних форм богопосвяченого життя не мусить існувати завжди. Окремі монаші спільноти можуть перестати існувати. Історія показує, що деякі з них зникли, так само, як деякі помісні Церкви перестали існувати. Інститути, які не відповідають потребам свого часу, або не мають покликань, можуть примусово припинити свою діяльність чи об’єднатися з іншими. Гарантія стійкого існування до кінця світу, дана цілій Церкві, не стосується окремих монаших інститутів. Історія вчить нас, що харизма богопосвяченого життя завжди перебуває «в русі», показуючи здатність відкривати і — якщо можна так висловитися — «знаходити», у дусі вірності харизмі засновника, нові форми, більш відповідні до потреб і сподівань конкретної епохи. Також і ті спільноти, що існують уже століттями, повинні пристосовуватися до цих потреб і сподівань, якщо не хочуть приректи себе на занепад.
Практика євангельських рад — незалежно від форм, які вона може прийняти, — напевно триватиме протягом усієї історії, оскільки цього прагнув сам Ісус Христос, котрий встановив це явище, яке остаточно належить до економії святості Церкви. Концепція Церкви, яка складається тільки з мирян, що провадять сімейне життя і працюють відповідно до свого фаху, не відповідає намірам Христа, викладеним у Євангелії. Все вказує на це — як історія, так і щоденні події: завжди будуть такі чоловіки та жінки (також юнаки і дівчата), які готові повністю присвятити себе Христу і Його Царству, живучи в безшлюбності і вбогості та підкоряючись певним правилам життя. Ті, хто ступає на цей шлях, будуть у майбутньому, так само як і в минулому, надалі виконувати важливу роль з погляду зростання святості християнської спільноти та її євангелізаційної місії. Окрім того, більш ніж коли-небудь, спосіб життя євангельськими радами сьогодні пробуджує велику надію на майбутнє Церкви.
Молитва вірних
Через Ісуса Христа, Доброго Пастиря, котрий живе у своїй Церкві, занесімо наші молитви до Бога Отця:
-
Молімося за Папу, єпископів та священиків, щоб любили довірений їм люд Божий і провадили його на зустріч з Ісусом у Небеснім Царстві.
-
Молімося про нові покликання до священства та богопосвяченого життя, щоб не бракувало тих, хто готовий присвятити своє життя для Божої слави та спасіння людей.
-
Молімося за родини з нашої парафії, аби були насправді люблячими спільнотами, де всі оточені турботою та любов’ю.
-
Молімося за наших братів та сестер, які не відчувають єдності з парафіяльною спільнотою, аби вони наново відкрили, що наш парафіяльний храм є також їхньою домівкою.
-
Молімося за померлих, щоб могли втішатися повною участю у вічному житті.
- Молімося за нас самих, щоб ми особистим прикладом християнського життя показували іншим шлях до Христа.
Прославляємо Тебе, Господи, котрий показав нам через пасхальну тайну Ісуса Христа те, як сильно нас любиш. Віримо, що Ти завжди є з нами і вслуховуєшся в наші молитви. Прийди нам із допомогою та зміцни нашу віру. Просимо Тебе про це через Ісуса, Господа нашого. Амінь.
Допомога в провадженні медитації про Радісну Таємницю: Різдво Христове
Катехеза св. Йоана Павла II
Жертвування Ісуса в Храмі
Описуючи приношення Ісуса в храмі, св. Лука звертає увагу на Його месіанське призначення. Безпосередньою метою подорожі Святого Сімейства з Вифлеєма до Єрусалима, відповідно до тексту Євангелія від Луки, було виконання Закону: «І як сповнилися дні очищення їхнього, за законом Мойсея, вони привели Його в Єрусалим поставити Його перед Господом, як то написано в Господньому законі: кожний хлопець первородний буде посвячений Господеві. — І принести жертву, як то написано в Господньому законі: пару горлиць або двоє голуб’ят» (Лк 2, 22‑24).
Через цей жест Марія і Йосиф показують, що вони вирішили вірно дотримати Богові послух, відкидаючи всі привілеї. Їхнє прибуття до храму в Єрусалимі стає актом посвячення Богу, звершеним у місці, де Він присутній.
Марія, яка з огляду на свою бідність мала пожертвувати горлиць або голубів, насправді жертвує істинного Агнця, який відкупить людство. Своїм учинком Вона випереджує виконання того, прообразом чого були жертвоприношення Старого Завіту.
Хоча Закон вимагав очищення після пологів тільки від матері, Лука говорить про «дні їхнього очищення» (Лк 2, 22) — можливо, маючи на думці приписи, що стосуються матері і первородного Сина.
Слово «очищення» може здаватися дивним стосовно Матері, яка, з особливої милості, буда непорочною від першого моменту свого існування, і Дитини цілковито святої. Однак потрібно зауважити, що не йдеться про очищення совісті від плям гріха, а тільки про відновлення ритуальної чистоти, яка — як це тоді вважалося — постраждала від самого факту пологів, а жодна провина пов’язана з цим не була.
Євангеліст використовує цю можливість, аби підкреслити особливий зв’язок, який існує між Ісусом як «первістком» (Лк 2, 7.23) та святістю Бога, а також вказати на дух смиренної пожертви, який оживляв Марію і Йосифа (Лк 2, 24). Жертва «дві горлиці або два молодих голуба» насправді було жертвою вбогих (пор. Лев 12, 8).
У храмі Йосиф і Марія зустрічають Симеона, «чоловіка благочестивого і побожного, який очікував утіхи Ізраїля» (Лк 2, 25). Лука нічого не згадує про його минуле або про функції, які він виконував у храмі; говорить про людину глибоко релігійну, яка живить у своєму серці глибоке прагнення і очікує Месію, утішителя Ізраїля. Ми читаємо, що «Святий Дух був на ньому» і об’явив йому, що «не побачить смерті, доки не побачить Месію Господнього» (пор. Лк 2, 25‑26). Симеон запрошує нас споглядати милостивість діяння Бога, який виливає на своїх вірних Духа, щоб виконати свій таємничий план любові.
Симеон є взірцем людини, яка відкривається на діяння Господа, «за натхненням Духа» (Лк 2, 27) приходить до храму, де зустрічає Ісуса, Йосифа і Марію. Беручи Дитя на руки, він благословляє Бога: «Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого за твоїм словом у мирі» (Лк 2, 29).
Як людина, що символізує Старий Завіт, Симеон переживає радість зустрічі з Месію і відчуває, що він досяг мети свого життя; тому може попросити Всевишнього, щоб обдарував його миром у вічності.
Жертвування становить немовби зустріч надії Ізраїля з Месією. Можна тут також узріти пророчу заповідь зустрічі людини з Христом. Це можливе завдяки Святому Духу, який пробуджує в серці людини бажання такої спасенної зустрічі та допомагає в її реалізації.
Ми не можемо забувати про роль Марії, яка передає Дитя святому старцю Симеону. З Божої волі це, власне, Матір жертвує людям Ісуса. Передбачаючи майбутнє Спасителя, Симеон посилається на пророцтва про «Слугу», посланого до Вибраного народу і до усіх народів. До цього Слуги Бог каже: «Я, Господь, покликав тебе для перемоги, держатиму тебе за руку, я берегтиму4 тебе, поставлю тебе у завіт люду, світло народам» (Іс 42, 6). І далі: «Тог мало, що ти слуга мій, щоб відновити потомство Яков, щоб привести назад тих, які спаслися з-поміж Ізраїля. Я зроблю тебе світлом народів, щоб моє спасіння дійшло до кінців світу»(Іс 49, 6).
У своїй молитві Симеон змінює цю перспективу, кладучи акцент на універсальність місії Ісуса: «Бо мої очі бачили твоє спасіння, що ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу твого — Ізраїля» (Лк 2, 30‑32) . Чи ж ми можемо не здивуватися таким словам? «Батько його і мати дивувалися тому, що говорилося про Нього» (Лк 2, 33). Але завдяки цьому досвіду, Йосиф і Марія могли краще зрозуміти вагу жертви, яку вони зробили: принесли до храму в Єрусалимі Того, Який є славою свого народу, а водночас — спасінням усього людства.
АКТ ВІДДАННЯ ПАРАФІЇ НЕПОРОЧНОМУ СЕРЦЮ ПДМ
(прочитати на закінчення Св. Меси, або під час богослужіння)
Непорочна Матір, покладаємо все наше довір’я в могутність Твого заступництва і в материнську доброту Твого Серця. Нині урочисто віддаємося Твоєму Непорочному Серцю. О Преподобна Матір! Хай Твоє Серце охороняє наші серця, хай як взірець сяє в наших родинах і парафіях! О Маріє, борони чистоту звичаїв, захищай молодь і дітей, спонукай батьків до жертовності, дітей до слухняності і дисципліни, родинні вогнища хай палають правдивою побожністю і постійною любов’ю. Твоєму Серцю доручаємо всіх відсутніх в родинному домі, блукаючих по дорогах життя, грішних; бережи їх, о Маріє, і будь провідною зорею для сиріт і убогих. Хочемо виконувати всі бажання Ісусового Серця, любити Тебе, жити згідно з наукою Христа й Церкви. Будемо часто очищати душу від гріхів і живити її Хлібом Життя.
Допоможи нам, о Маріє, виконати ці настанови, прийми це наше віддання, виблагай благодаті, необхідні для нашого спасіння. Будь нам Матір’ю і веди до Ісуса. Амінь.
Або:
Відновлення присвячення себе
Непорочному Серцю Пресвятої Діви Марії
Непорочна Мати, всю довіру нашу покладаємо на силу Твого заступництва, на материнську доброту Твого Серця. Слухняні Твоїй волі й дорученням Святішого Отця, ми всі разом присвятили себе Тобі. Зараз урочисто відновлюємо наше присвячення Твоєму Непорочному Серцю.
О предобра Мати! Нехай Твоє Серце стоїть на сторожі наших сердець, нехай Воно, як взірець, світить у наших родинах і парафіях! О Маріє, бережи чистоту звичаїв, захищай молодь і дітей, спонукуй батьків до жертовності, дітей – до слухняності й дисциплінованості, нехай сімейні вогнища палають справжньою побожністю і тривалою любов’ю. Твоєму Серцю доручаємо всіх тих, кого немає вдома; тих, хто блукає дорогами життя, грішних. Бережи їх, о Маріє, і будь провідною зіркою для сиріт і вбогих. З любов’ю до Твого Серця хочемо виконувати всі прагнення Ісусового Серця, жити згідно з Божими заповідями, згідно з навчанням Христа і Церкви. Будемо наші душі якомога частіше очищувати від гріхів і живити їх Хлібом Життя.
Допоможи нам, о Маріє, виконати ці постанови, прийми наше присвячення, випроси благодаті, необхідні для освячення особистого й сімейного життя. Будь нашою Матір’ю і веди нас до Ісуса. Амінь.
Роздуми над тайнами святого Розарію.
Радісні таємниці
- Благовіщення
«Нехай Христос вірою оселиться у серцях ваших» (Еф 3, 17)
Непорочне Серце Марії через віру стало найбільшим житлом для Божого Сина. Марія повірила Божому Слову, що було Їй передане Божим посланцем. Зі смиренням прийняла Вона волю Божу щодо своєї виняткової ролі в історії спасіння світу. З вірою і смиренням відповіла Богу: «Так!» Завдяки Її слову Слово Преддвічне змогло прийняти Тіло.
Маріє, сповнена благодаті, нехай наші серця завжди виконують Божу волю.
- Відвідини св. Єлизавети
«Із вдячністю співайте Богові у своїх серцях» (Кол 3, 16)
Із Серця, сповненого радості і захоплення, Марія співає Господу прекрасну пісню. Чує це Єлизавета, яка є матір’ю того, хто приготує шлях Господу. В її лоні від радості ворушиться крихітний Йоан. Мати і син насолоджуються, що Спаситель прийшов у світ через заступництво Тієї, яка повірила, що виконаються слова, сказані Їй Господом.
Маріє, Матір нашого Спасителя, навчи нас радісно прославляти Бога за дар спасіння.
3. Різдво Христове
«Не твердійте серцями вашими» (Євр 3, 8)
Непорочне Серце Марії — це Серце Божої Матері. Вона відкрита на Нього, дає світові Спасителя. Ангели проповідують Божу славу і мир людям доброї волі (пор. Лк 2, 14). Бог уподобав собі серця тих, хто не замикається на Його Любов.
Маріє, нехай Твоя материнська любов буде ключем до наших сердець.
4. Жертвування Ісуса в єрусалимському Храмі
«… та й Тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець» (Лк 2, 35)
Непорочне Серце Марії було зранене мечем болю, аби виявились наміри сердець людських. Вона досконалим чином склала Богу жертву зі свого життя. З’єднана з Ісусом, як ніхто з людей, повною мірою Вона бере участь у Його Жертві в кожну мить Його життя на землі.
Маріє, будь опікункою наших добрих думок, прагнень та вчинків.
5. Знайдення Ісуса в храмі
«Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали» (Лк 2, 48); "А мати Його зберігала всі ці слова у своєму серці» (Лк 2, 51)
Непорочне Серце Марії знає біль втрати Ісуса. Пізнало воно також і радість зі знайдення того найдорожчого Скарбу, яким Він є для людини. Знаходить Його у Домі Отця. Тієї миті не розуміє ні Його поведінки, ні Його слів, але докладно все запам’ятовує і вірно зберігає у своєму Серці. Ще настане час для розуміння і свідчення.
Маріє, не залишай нас на шляхах істинного шукання Ісуса.
Літанія до Непорочного Серця Марії
Господи, помилуй! Христе, помилуй! Господи, помилуй!
Христе, почуй нас! Христе, вислухай нас!
Отче Небесний, Боже, помилуй нас.
Сину, Відкупителю світу, Боже, помилуй нас.
Духу Святий, Боже, помилуй нас.
Свята Трійце, Єдиний Боже, помилуй нас.
Серце Марії, з’єднане з Серцем Ісуса, молись за нас.
Серце Марії, святине Пресвятої Трійці, молись за нас.
Серце Марії, доме Слова, молись за нас.
Серце Марії, переповнене благодаттю, молись за нас.
Серце Марії, благословенне серед усіх сердець, молись за нас.
Серце Марії, тихе і лагідне, молись за нас.
Серце Марії, глибино смирення, молись за нас.
Серце Марії, жертво любові, молись за нас.
Серце Марії, прибите до хреста, молись за нас.
Серце Марії, розрадо засмучених, молись за нас.
Серце Марії, притулку грішників, молись за нас.
Серце Марії, надіє вмираючих, молись за нас.
Серце Марії, столице милосердя, молись за нас.
Агнче Божий, що береш гріхи світу,
Господи, прости нас!
Агнче Божий, що береш гріхи світу,
Господи, вислухай нас!
Агнче Божий, що береш гріхи світу,
помилуй нас!
Молімося: Боже, Ти в Непорочному Серці Марії дав нам переможну силу чистоти й любові, визволи нас від гріхопадіння і вчини, щоб, очищаючись через покуту і молитву, наші серця щоразу тісніше з’єднувалися з Тобою і проголошували у світі Твій заклик до навернення. Через Христа, Господа нашого. Амінь.
Молитва Святішого Отця Бенедикта XVI в намірі покликань
Господи, вчини, щоб серед християн розквітали численні та святі покликання до священства, які будуть підтримувати живу віру і берегти вдячну пам’ять про Твого Сина Ісуса через проголошення Його слова і звершування Таїнств, за допомогою яких Ти невпинно відновлюєш своїх вірних. Дай нам святих священиків Твого вівтаря, які будуть мудрими і ревними хранителями таїнства Євхаристії — найціннішого дару Христа для спасіння світу. Дай нам слуг Твого милосердя, які через таїнство Примирення поширюватимуть радість Твого прощення. Вчини, Господи, щоб Церква приймала з радістю численні натхнення від Духа Твого Сина і, слухняна Його вченню, дбайливо турбувалася про священицькі покликання та покликання до богопосвяченого життя. Підтримуй єпископів, священиків і дияконів, богопосвячених осіб і всіх охрещених у Христі, щоб вони сумлінно виконували свою місію в служінні Євангелію. Просимо про це через Ісуса Христа, Господа нашого. Амінь.
Молитва св. Йоана Павла II про покликання
О Ісусе, Пастирю Божий, який покликав апостолів, щоб їх зробити рибалками душ, пригорни до себе гарячі і благородні уми молодих людей і вчини їх своїми слугами. Зроби, щоб вони поділяли Твоє прагнення універсального відкуплення, бо заради цього блага Ти безупинно складаєш на вівтарях свою Жертву. Ти, о Господи, котрий живеш, щоб заступатися за нас, відкрий перед ними горизонти, аби ми побачили цілий світ, у якому здіймається німе прохання численних братів про світло правди і тепло любові. Вчини, щоб, відповідаючи на Твій заклик, вони продовжували, тут, на землі, Твою місію, будували Твоє Містичне Тіло — Церкву і були сіллю землі та світлом світу. Амінь.
Молитва за покликаних до служіння в Церкві
Господи, наш Боже, Ісус Христос навчав своїх учнів, що вони не повинні давати себе обслуговувати, але мають служити своїм братам; вчини, щоб ті, хто покликаний служити в Церкві, були розумними у діянні, приязними до всіх, кого Ти ставиш на їхньому шляху, вірними Євангелію та відданими справам милосердя. Нехай черпають свою силу з таїнств і з наполегливої молитві. Вчини, щоби Твій Син, який обмив ноги учням, наповнив їх духом смирення та любові. Амінь.
Боже, Ти даєш натхнення до добра і допомагаєш його робити; провадь шляхом вічного спасіння наших братів і сестер, які з любові до Тебе готуються до священства чи богопосвяченого життя. Вчини, щоб вони мали духа єдності і, заохочуючи одне одного до виконання добрих справ, через святе життя були істинними свідками Христа. Амінь.
Або інші молитви з молитовника «Щоденно з Богом», стор. 202-210
NB. Ці матеріали жодною мірою не обмежують ініціативи місцевих душпастирів. Мета приготовлених матеріалів — служити допомогою для якнайкращого приготування молебнів перших субот місяця.
фінансово.
Щиро дякуємо!
