Під час нинішньої Меси у резиденції Святої Марти Папа Франциск затримався над першим літургійним читанням з Другого листа св. Апостола Павла до Тимотея.
«Пригадую собі ту щиру віру, що у тобі, яка перш була вселилась у твою бабуню Лоїду та у твою матір Евніку, а я певен, що й у тебе. З тієї причини пригадую тобі, щоб ти оживив дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх», – писав святий Павло до свого учня апостола Тимотея.
Коментуючи ці слова, Святіший Отець зазначив, що дуже часто саме бабусі й мами є тими, хто передає віру, адже «однією справою є передавати віру, а іншою – навчати про речі, пов’язані з вірою». «Віра, – додав він, – це дар. Цього не вдасться навчитися. Вивчається предмет віри, щоб краще її зрозуміти, але неможливо дійти до віри шляхом навчання. Віра — це дар Святого Духа, це подарунок, який виходить за межі будь-якого приготування». І цей дарунок проходить «через прекрасну працю» жінок в родині – бабусі, матері, тітки чи навіть домашньої робітниці.
«Іноді я замислююся, – вів далі Папа, – чому саме жінки, в основному, є тими, хто передає віру. Дуже просто, тому що Ісуса у світ привела Жінка. Такий шлях, обраний Ісусом: Він забажав мати маму. Тому й дар віри переходить через руки жінки, як Ісус – через Марію». І слід замислитися над тим, «чи всі жінки усвідомлюють цей обов’язок передавати віру».
Святий Павло закликає Тимотея берегти цей дар віри, «уникаючи порожніх балачок». «Всі ми, – зауважив у цьому контексті проповідник, – отримали дар віри. І ми повинні берегти його». А робимо це, оживляючи Божий дар, бо без цього щоденного дбання, віра послаблюється, перетворюються у прояв культури чи порожнє знання. Адже можна добре знати катехихм, але не жити вірою.
Говорячи про необхідність оживляти віру, святий Павло пише: «Бо Бог дав нам не духа страху, а сили, любові й поміркованості. Тож не соромся свідоцтва Господа нашого». Папа Франциск звернув увагу на те, що саме «дух боязні і сором» стають на перешкоді «живої віри». «Дух страху, – сказав він, – виступає проти дару віри, не дає йому зростати, поступати вперед, ставати великим». А сором проявляється у гріхові того, хто каже, що має віру, але приховує її, старається, «аби її не було надто видно».
Отож, вірою не є ані страх, ані сором, але – «дух сили, любові та розсудливості». Дух розсудливості, як пояснив проповідник, полягає в усвідомленні того, що «не можемо робити все, що заманеться». «Просімо у Господа Бога благодаті, – підсумував Святіший Отець, – мати чисту віру, таку віру, якою не торгуємо відповідно до обставин. Віру, яку щодня намагатимемося оживляти, або, принаймні, просити у Святого Духа, щоб Він її оживляв, аби вона принесла великі плоди».
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
