Коментарі

Чи погляд Папи на Україну затуманений «екуменічною коректністю»?

08 Лютого 2015, 13:58 2294
Папа Франциск

Коли в якомусь куточку світу виникає конфлікт, Папа Римський переважно намагається зберігати нейтральну позицію, щоб могти виступити потенційним посередником або тим, хто допоможе залікувати рани. З іншого боку, очікується, що Папа підтримає свою паству, якщо саме вона стала ціллю нападу.

Спроби втримати відповідний баланс між нейтралітетом і вірністю можуть інколи підвести, як показує нещодавня риторика Франциска щодо України.

Багато українських католиків вважають, що Папа цього тижня зайшов задалеко у своїх спробах довести Росії, і особливо Російській Православній Церкві, що він не хоче брати участі в конфлікті. В середу Франциск описав поточне насильство на сході України як «братовбивство», в той час як більшість українців вважають, що це насправді результат зовнішньої агресії Москви.

У підсумку, багато українців відчули, що Франциск (можливо, ненавмисно) кинув їхню країну під поїзд заради того, щоб бути «екуменічно коректним», чи то не дратувати російських православних.

«Це демонструє непоінформованість Папи про ситуацію в Україні», — вважає Анатолій Бабінський, редактор відомого греко-католицького журналу, який звинувачує «проросійські сили у Ватикані» в замилюванні очей Папи.

Для інформації: Україна — держава із 44‑мільйонним населенням, приблизно 3–5 мільйонів з яких належать до Греко-Католицької Церкви, яка дотримується східного обряду і духовності, однак перебуває у повній єдності з Римом. Політичне життя в країні схильне визначатися ставленням до Росії, при чому католики прагнуть незалежної України, непідвладної Москві.

За часів Радянського Союзу жодна інша Церква не отримала більше мучеників у процентному співвідношенні і не зазнала жорсткіших ударів. У світлі цієї історії зрозуміло, чому греко-католики непокояться щоразу, коли бачать, як російські війська перетинають українські кордони, або коли озброєні та підтримувані Москвою бойовики намагаються відірвати кусок української території.

На сьогодні східна Україна знову стала полем активних бойових дій після того, як проросійські повстанці відкинули 4‑місячне перемирʼя і почали новий наступ. За повідомленнями ООН, внаслідок безладних обстрілів за останні три тижні було вбито щонайменше 224 цивільних громадян, а загальна кількість смертей від квітня становить 5358 осіб.

Під час загальної аудієнції у середу Франциск висловив заклик до миру. «Молімося до Господа, щоб це жахливе братовбивче насильство припинилось якомога швидше», — сказав Франциск.

Папа закликав до «усіх можливих зусиль — навіть на міжнародному рівні — заради відновлення діалогу, єдиного можливого шляху до миру і гармонії на цій виснаженій землі».

Відклавши підготовлений текст, Папа Франциск сказав, що коли чує слова «перемога» і «поразка», то відчуває великий біль і сум.

«Це неправильні слова», — сказав він. «Єдиним правильним словом є “мир”. Це — єдине правильне слово».

«Думаю про вас, українські брати і сестри: це війна між християнами», — сказав він. Називаючи конфлікт скандалом, Папа наголосив, що усі задіяні розділяють спільне хрещення.

Франциск закликав до молитви, кажучи: «Молитва становить наш протест перед Богом у часи війни».

Для вух українських католиків, кажучи чесно, усе це звучало як зрада.

Почнемо з того, що термін «братовбивчий» означає: те, що відбувається, є внутрішнім конфліктом між українцями. Насправді ж більшість українців скажуть, що це акт зовнішнього ворожого вторгнення. Справа не лише в тому, що Москва озброює і підтримує бойовиків, а в тому, що російські війська і танки багато разів помічені на сході України.

Більшість інших оглядачів розглядають конфлікт у рамках ролі, яку відіграє Москва. Для прикладу, заступник генерального секретаря НАТО Александер Вершбоу під час цьоготижневого виступу в Інституті Нобеля в Осло зазначив, що «агресія Росії щодо України не становить поодинокого випадку», а є радше «тим, що змінює правила гри в безпеці Європи».

Якщо НАТО може поставити точний діагноз, то чому не може Папа? — дивуються деякі українські католики.

Більше того, скорботні зауваження Папи щодо перемоги і поразки — це позиція на кшталт «чума на обидва ваші доми» (крилатий вираз Меркуціо перед смертю, з трагедії «Ромео і Джульєтта». — Пер.), наче немає значення, хто в конфлікті має рацію, а хто — ні. Цей удар по неупередженості також терзає багатьох українців, які вважають, що у цьому випадку без сумніву наявні обʼєктивно винна сторона (тобто Росія) і жертва (тобто Україна).

Завершальним ударом для багатьох українців було те, що патріарх Москви і всієї Росії Кіріл, глава Російської Православної Церкви, публічно подякував Францискові за «збалансований підхід» Ватикану, і на тому ж подиху зробив новий постріл по греко-католиках, звинувачуючи їх у веденні «націоналістичної» та «русофобської» лінії.

Російська Православна Церква завжди заявляла, що Україна це частина її «канонічної території», і обурена впливом католицьких осередків у країні. Для неї не було би нічого кращого, ніж якби вдалося вбити клин між Римом та УГКЦ. І, очевидно, вона розглядає поточну кризу як нагоду саме це зробити.

Звичайно, Франциск стоїть перед великим тиском, щоб не виглядати упередженим.

В Україні, як і будь-де, він хоче бути миротворцем, а для цього він повинен залишатися понад конфліктом з погляду політичного й дипломатичного принципу «око за око». Крім цього, Папа зробив екуменізм наріжним каменем свого понтифікату, і він та багато його помічників неохоче роблять або кажуть щось, що може зашкодити відносинам із російськими православними.

Із майже 225 мільйонів православних християн у світі близько 165 мільйонів — члени РПЦ. Тобто якщо Папа хоче добитись успіху в католицько-православних відносинах, то він просто не може собі дозволити ігнорувати Москву.

У той же час, Франциск має міцну і життєздатну католицьку спільноту в Україні, яка впродовж століть кровʼю платила за свою вірність Риму, а сьогодні знову відчуває себе скривдженою.

Певної миті йому, мабуть, доведеться знайти спосіб донести до цих людей, що він не дозволить «екуменічній коректності» затуманити його бачення загроз, які стоять перед ними, чи відволікати від турботи про своїх тоді, коли вони його потребують найбільше.

Якщо цьому посприяє доля, Франциск незабаром матиме шанс зробити це, оскільки українські єпископи перебуватимуть у Римі 15-21 лютого в рамках візиту ad limina — подорожі до Рима, яку всі католицькі єпископи зобовʼязані здійснювати раз на пʼять років. У світлі коментарів, висловлених Франциском у середу, вуха українців будуть нашорошено чекати, що їм скаже Папа.

Джон Л. Аллен, ватиканіст, редактор «CRUX»
Переклад «Католицького оглядача»

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

Папа Франциск
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: