Просимо, щоб отці Синоду підтвердили доктрину про нерозривність християнського подружжя, проголошуючи всю його красу, — написали у зверненні випускники Папського інституту дослідження подружжя і родини при Латеранському університеті. До них долучилися подружні пари, пов’язані з формаційним центром Mistero Grande («велика таємниця»).
Турбота авторів звернення — щоби, піклуючись про розбиті сім’ї, отці Синоду не втратили інтегральності доктрини, яка гарантує збереження великого блага, що ним є подружжя. Чергова сесія Синоду єпископів про сім’ю відбудеться у Ватикані в жовтні місяці.
Ініціатори звернення — група італійських подружжів, яка складається з випускників Інституту Йоана Павла ІІ при Латеранському університеті. Формаційним центром «Mistero Grande» керує о. Ренцо Бонетті, їхній центр поблизу Верони, у Саліццоле. Формаційний центр організовує по всій Італії реколекції та конференції для подружжів, підтримує сімейні групи при парафіях, координує сімейні та подружні об’єднання у їхньому відкриванні краси любові та сімейної спільноти.
«У дискусії перед минулорічною Надзвичайною асамблеєю Синоду про сім’ю та під час його засідань було залишено мало місця для нас, мирян, які поєднані таїнством подружжя і переживаємо віру та любов у подружжі як реалізацію покликання до святості.
ІІ Ватиканський Собор із силою нагадав, що всі віруючі — як окремі особи, так і спільноти — покликані до святості. Первинною і вихідною спільнотою, що покликана до святості, залишається сім’я, для якої таїнство подружжя становить “початок” її власної історії створення і спасіння. Тому ми вважаємо, що важливим є, аби на підставі таїнства і благодаті, які ми отримуємо в житті, нагадати те, що Господь Бог дозволяє нам пізнати й пережити в доктринальній і духовній єдності з усією Церквою.
Ми звертаємося до вірних різних станів, і насамперед до подружжів, як тих, що мають щастя, так і тих, що зазнають страждань і труднощів, до всіх, хто цінує і вірить у красу подружжя, укладеного перед Богом: приєднайтеся до нас і підпишіть це звернення!
З глибокою вірою, зміцненою щоденним досвідом та вченням Церкви, ми закликаємо Отців Синоду, аби вони:
1. Своїми постановами підтвердили чітку і незмінну доктрину про нерозривність християнського подружжя, проголошуючи його велику красу, а в обов’язкових шуканнях нових форм душпастирства, відповідних вимогам нашого часу — з особливою турботою про поранені та розбиті сім’ї, — не втратили інтегральності вчення, яке гарантує збереження великого блага, що ним є нерозривність подружжя, у такому значенні, якого йому надає депозит віри.
2. Під час звершення таїнства подружжя, коли двоє людей зобов’язуються спільно реалізувати своє покликання до святості, щоб була визнана їх реальна консекрація, яку вони отримують як сакраментальну благодать. Нехай силою цієї об’єктивної сакраментальної консекрації подружня спільнота буде визнана своєрідною формою еклезіального ordo, властивого подружжю, як це було в перші століття християнства, коли — обік інших ordines — воно становило суттєвий елемент церковної структури, який служив зростанню єдності у вірі спільноти вірних під проводом єпископа. Як перший важливий знак визнання подружнього ordo, пропонуємо включити до літургії Церкви формуляр «Святої Меси за подружжя», завдяки чому подружжя краще усвідомлять і глибше переживуть свідчення їхніх святих попередників.
3. Визнання ordo нехай супроводжується трактуванням християнських подружжів як активних і відповідальних об’єктів сімейного душпастирства, що діють та таких само підставах, як і інші об’єкти, у співпраці та взаємному доповнюванні, кожний згідно з власною ідентичністю. Як конкретну реалізацію специфічної місії родини ми пропонуємо створення у дієцезіях і парафіях робочих груп, які добре функціонуватимуть, складених насамперед із подружжів, чиїм завданням була би формація осіб, здатних солідно готувати молодь до таїнства шлюбу, а потім — невпинно супроводжувати їх у подружньому та сімейному житті.»
До цього звернення сигнітарії додали також текст, який, виходячи з Магістеріуму Церкви і насамперед з учення св. Йоана Павла ІІ, пояснює та обґрунтовує пропозиції звернення. У тексті, доступному на сайті www.synodappeal.org італійською, французькою, іспанською та англійською мовами, порушено такі теми:
1. Таїнство Подружжя, покликання до святості.
2. Дар нерозривності подружжя.
3. Communio і єдність подружжя.
4. Автентичність і місія християнської сім’ї.
5. Підготовка до подружжя, розпізнання покликання і супровід подружжів у їхньому щоденному житті.
6. Сім’я та євангелізація.
Християнське подружжя — це «покликання удвох», це заклик до двох, аби «стали одним тілом», таїнством завіту Бога з людиною.
Це таїнство є об’єктивним даром Святого Духа для подружжя, аби запечатати його взаємне обдаровування.
Тому можна прямо говорити про подружню консекрацію, об’єктивну консекрацію, яка становить фундамент специфічної святості подружжя.
Таїнство подружжя для двох охрещених це особливий дар, що становить фундамент їхнього життя, а відповідно, їхнього покликання до святості, покликання зберігати і вдосконалювати в подружньому житті святість, отриману в святому хрещенні, сприяючи цим освяченню Церкви.
Постає питання: як Церква бачить подружжя, окрім того що вважає його шляхетною реальністю, яку потрібно поблагословити, допомагати їй, зберігати — наскільки можливо — її вірність Божому праву, заради блага суспільства?
Сакраментальне подружжя означає насамперед включення — через нерозривний зв’язок, зміцнений Святим Духом, — в участь у тайні завіту, який надприродним і тривалим чином єднає Христа із Церквою і Церкву з Христом.
За матеріалами: Gość Niedzielny
Фото: В'ячеслав Міщенко
фінансово.
Щиро дякуємо!
