Чи багато для цього потрібно? Інколи достатньо написати лише одну книжку з лаконічною назвою «Для Європи» (1950), але при цьому народитися на перехресті трьох мов, трьох країн, трьох віросповідань, стати свідком і учасником двох світових війн. Тобто часом людина стає обраною для історії не через свої амбіції, а внаслідок обставин. Усе це стосується одного з офіційних батьків Європейського Союзу – Робера Шумана.
Робер Шуман народився 1886 р. у передмісті Люксембурга. Родина походила з Лотарингії – території, яка належала німецькій державі. Удома розмовляли люксембурзькою мовою. Ця мова офіційно визнана 1984 р. Французьку Робер почав вивчати лише у школі. 1900 року помер батько. Через 11 років померла мати. Початкову освіту Шуман здобув у Люксембурзі, з 1912 р. вивчав право у Страсбурзі (тепер університету присвоєно його ім’я). 1913 року взяв участь у Католицькому конгресі у французькому місті Метц (згодом парафіяни місцевої католицької парафії добиватимуться канонізації політика, бо вважатимуть французько-німецьке примирення чудом). У І Світовій війні не брав участі за станом здоров’я, відбував цивільну службу. На той момент був німецьким підданим. Після закінчення Великої війни переїхав до Франції, де почав будувати політичну кар’єру.
У міжвоєнний час обіймав різні посади у Страсбурзі, а згодом перебрався до Парижа. 1929 року став членом Фінансової комісії Франції. З початком ІІ Світової війни та окупації Франції долучився до руху Опору, за що 1940 р. його арештували гестапівці.
Після звільнення Франції повертається до активної політичної діяльності. Створює Народну республіканську партію. Працює у фінансовій та політичній сферах Франції, а 1947 р. вперше очолює уряд.
Окрім різних поточних справ, як-от вихід із повоєнної кризи, стримування інфляції, Шуман надзвичайно переймається питаннями безпеки Європи. Досвід двох війн дає чітке розуміння, що для спільної безпеки потрібно створити такий інститут, який би стримував або взаємно контролював розвиток основ воєнно-промислового комплексу двох найбільших європейських держав – Франції та ФРН. Повоєнна економічна розруха диктує, що ця установа має бути економічно вигідною всім учасникам процесу. Тож Робер Шуман починає працю над створенням свого головного дітища – промислово-економічного об’єднання, яке ввійшло в історію під назвою «Союз вугілля та сталі» і послужило прообразом для сучасної об’єднаної Європи.
9 травня 1950 р. Робер Шуман оголосив про створення цього союзу. Його промова дістала назву «Декларація Шумана» і стала основою для розбудови майбутнього ЄС. Першими ж країнами, які увійшли до «Союзу вугілля та сталі», були Франція, Італія, Бельгія, Західна Німеччина і Люксембург. Саме тому 9 травня стало Днем Європи. Декларація Шумана вийшла окремою книжкою «За Європу» – це єдина книжка, яку європейський інтелектуал видав за життя.
4 вересня 1967 р. батько Європи відійшов у вічність. Парафіяни Метца, де жив Шуман, вважали, що французько-німецький мир і добросусідство після багатьох років латентного і воєнного конфлікту – це чудо, яке вчинив Шуман. Протягом 14 років скрупульозно збирали свідчення святості політика, і навіть було розпочато беатифікаційний процес, – хоча багато експертів радять прихильникам Робера Шумана не плутати політику з чудом.
Хоч би яким було рішення Ватикану, ім’я батька об’єднаної Європи не зникне з історії. На його честь названо університети й центри європейських досліджень, вулиці та площі. Він народився і жив на перехресті та доклав чимало зусиль, аби це перехрестя стало центром.
Ще хочеться зазначити один нюанс: об’єднана Європа починалася з економіки. Країни-засновниці виходили з розрахунку економічної взаємовигоди, і Україні це потрібно розуміти. Коли ми очікуємо допомоги від ЄС, треба пам’ятати, що ЄС – не благочинна організація та керується вона насамперед інтересами економічного добробуту й безпеки.
Тетяна Дзядевич, «Католицький Вісник» №16/ 2014
фінансово.
Щиро дякуємо!
