Переглядаючи російську пресу, спостерігаю за серією творчих скандалів, коли режисери обурюються, що їхні вже готові роботи відцензурували.
Наприклад, режисер Бортко назвав цензурою видалення сцени з серіалу «Майстер і Маргарита», знятого на замовлення телеканалу «Россия». Вирізали начебто з моральних причин – бо епізод загибелі Берліоза віднесли до сцени насильства.
Раніше режисер театральної вистави про Ксенію Петербурзьку забрав своє ім’я з афіші, бо цензори за зверненням Свято-Єлисаветинського жіночого монастиря змусили забрати виставу, коли блаженна Ксенія сварилася з монахинями, так, ніби в середовищі монахів чи святих не може бути людських сварок.
(Попадья. А ну, пошла отсюда, курва, дрянь, дура, побирушка, голь перекатная, рвань подзаборная…
Ксения. А ты, матушка, зря серчаешь. У тебя тоже рыльце в пушку. Не блуди с дьяконом, да с регентом, да с певчими!
Попадья. Да ты!.. Да я!.. Собака бешеная! Полоумная! Я тебя в каторгу, в батоги! В остроге сгниешь! В Сибирь тебя!..
Ксения (с поклоном). И тебе Господь воздаст, матушка.)
Ще один скандал – навколо опери «Тангейзер» – судові справи, мітинги вірян, заяви православних лідерів. Порушення – ч. 2 ст. 5.26 КоАП РФ «Умисне публічне осквернення релігійної чи богослужебної літератури, предметів релігійного культу, знаків чи емблем світоглядної символіки і атрибутики чи їх псування чи нищення». Директор Новосибірського театру опери і балету Борис Мездрич та головний режисер театру «Красний факел» у разі рішення суду не на їхню користь мали заплатити штраф. Директору театру як Посадовий особі загрожував штраф до 200 тисяч рублів. Режисерові – до 50 тисяч рублів або до 120 годин обов'язково робіт. Покарання не сталося. Суд ухвалив рішення на користь театралів. Але галасу наробили багато.
Така пильна увага російських цензорів до вмісту театральних вистав – морального, політичного, етичного – зараз не має значення, є свідченням тому, що московські діячі бачать загрозу в театральному мистецтві і усвідомлюють силу впливу на маси.
Я особисто не журилася б від того, що в театрі є сміливі сцени, бо театр – це театр. Мистецтво, яке має право на існування у різній формі – зі скандальними сценами, демонстрацією жорстокості чи палкого кохання. Ну бо хто не знає історії театру, нехай почитає. Але чому цензори не дурні?
Бо в нашій країні треба знімати добре кіно і робити такі вистави, щоб туди хотілося ходити. Щоб люди могли виражати свої почуття і емоції в театрі, а також думати. У нас, слава Богу, театральні вистави ніхто не цензорує, але і театральні рецензії, відгуки з нових вистав, тенденції в театральному мистецтві – не популярна тема для обговорення. Ну бо хто туди ходить, в театр? і наскільки часто?
А тепер про Бога. Дивно, насправді, чого православні керманичі в Росії обурюються на вистави. Робили б свої театри християнські, сіяли велике і світле. Але життя покаже, може, після цих скандалів почнуть робити. А от в Україні хотілося б побачити розквіт християнського театру. Не тільки маленькі групки на зустрічах для молоді та корпоративних християнських з’їздах. А щоб були відомі на всю країну християнські театри. Щоб з європейським досвідом, відомими акторами. Мудрості зазвичай вчать дурні ситуації. Як із цими цензорами.
Цікаво, яка б була назва відомого на усю країну християнського театру із українськими акторами? – може, «Сила Тіла»? – сила Христового тіла, яке чинить єдність?
І, на завершення, фото відомого в Польщі християнського театру Droga. Це схоже на те, про що говорю.
У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
