Пізнати правду — освятити душу

Неймовірно гарно про душу, святість та людські вчинки розповідає у своїй праці «Сповідь» святий Августин. Простими словами — про складне і містичне.

Слово Боже — дієве і живе

В особливий спосіб підкреслює значення правди в житті людини Апостол Йоан: кожен з нас має завдання — прагнути «бути в істині». Тобто, прийшовши раз і назавжди до нового життя вірою (після Хрещення або вперше приступивши до Святих Таїнств), християнин повинен докладати всіх зусиль для того, щоб постійно бути в підкоренні правді, яка перебуває в ньому, ставати людиною, яка народжена від Духа. 

Тільки той, хто перебуває в Слові Ісуса, прийде до справжнього пізнання правди і буде цією правдою зсередини звільнений від гріха. Віра очищує; але також діє Слово Христа. Воно дозволяє нам перемагати зло. Коли людина дає зерну Слова дієво перебувати в серці, вона не робить гріха, а отже, і живе в правді. 

Привілей християнина — не сумніватись у вічності своєї душі

Святий Августин розуміє душу і говорить про неї спіритуалістично, міркуючи в дусі ідей Платона. Душа як самобутня субстанція не може бути ні тілесною властивістю, ні видом тіла. Вона не містить у собі нічого матеріального, має лише функцію мислення, волі, пам’яті, але не має нічого спільного з біологічними функціями. 

Від тіла душа відрізняться досконалістю. Таке розуміння існувало й у грецькій філософії, але в Августина вперше було сказано, що ця досконалість походить від Бога, що душа близька до Бога і безсмертна. На думку святого, душу ми знаємо краще, ніж тіло, знання про душу є визначеним, про тіло ж — навпаки: з книжок і досліджень науковців, які мають іще багато роботи до вивчення. Більше того: душа, а не тіло, пізнає Бога; тіло ж перешкоджає пізнанню. Перевага душі над тілом вимагає, щоб людина піклувалася про душу, придушувала почуттєві насолоди.

Нас визначають наші щоденні рішення 

Основою правдивого духовного життя є воля, але не розум. Це твердження основане на тому, що сутність кожної речі виявляється в її активності, але не в пасивності. Звідси — висновок, що людську сутність характеризує не розум, який має пасивний характер, але дії, активна воля. 

Навчання Августина про першість волі відрізняється від давньогрецького раціоналізму. Ірраціоналістичне розуміння людського духу приходить до того, що сутністю духу є вільна воля. Цю позицію Августин втілював не тільки в психології, але й у теології: першість волі відноситься до божественної сутності. Таким чином, філософія переходить від інтелектуалізму і раціоналізму до волюнтаризму. Наше завдання на кожен день життя — запитувати Бога про Його волю, уточнювати, як саме нам чинити, — і діяти.

Християнин живе понад часом

Свідомість людини, її душа є стійким пунктом у постійно мінливому, неспокійному світі. Коли людина зануриться в пізнання своєї душі, вона знайде там зміст, який не залежить від навколишнього світу. Це лише видимість — що люди черпають свої знання з навколишнього світу; насправді вони знаходять їх у глибинах власного духу. Суть теорії пізнання Августина — апріорність; творцем усіх ідей та понять є Бог. Людське пізнання про вічні й незмінні ідеї переконує людину, що їхнім джерелом може бути лише абсолют — вічний і безтілесний Бог. Людина не може бути творцем, вона лише сприймає божественні ідеї. Бог є джерелом мудрості і натхненником людини, християнина, що живе понад часом та епохою, в якій народилася.

Віру отримуємо в дар

Істину про Бога не може пізнати розум, але віра. Його мир, напоумлення, утихомирення серця, виваженість на щодень отримуємо через віру. Навіть якщо ми маємо найкращих учителів, наша віра швидше стосується волі, ніж розуму. Підкреслюючи роль почуттів серця, Августин стверджував єдність віри і пізнання. При цьому він прагнув не вивищити розум, але лише доповнити його роль. Віра і розум навзаєм доповнюють одне одного: «Розумій, щоб міг вірити; вір, щоб розуміти». 

Бог Добрий, Його милість до нас навіки. Він Створив нас і буде з нами і в нас навіки. 

З книжки О.Тупальської «Правда в “Сповіді” Аврелія Августина», 2008.