Про значення нашого приготування до моменту, коли муситимемо покинути цей світ, говорив сьогодні Папа Франциск під час ранкової Євхаристії у Домі св. Марти.
Точкою відліку для роздумів Святішого Отця були літургійні тексти (Діян 20, 17-27; Йн 17, 1‑11а), у яких говориться про сцени прощання Господа Ісуса з учнями, перш ніж Він повернеться до Отця, і прощання св. Павла в Мілеті перед його дорогою до Єрусалима. Тому Папа замислився над тим, що для християнина означає прощання.
Франциск зауважив, що в нашому житті не бракує прощань — малих і великих. Із ними пов’язані страждання та сльози. Папа згадав долю тих, кого примушують покинути свою батьківщину з огляду на сповідувану віру, а також долю мусульман із племені Рохінджа у Бірмі, яких виганяють буддисти і які ніде не можуть знайти прихистку. Такі ж сум’яття й гіркоту переживають християни і єзиди у частині Іраку, окупованій ісламськими фундаменталістами, які не знають, чи коли-небудь повернуться у рідні краї.
Повертаючись до текстів Нового Завіту, Святіший Отець визнав, що вони йому особисто велять подумати про прощання з цим світом. Він зауважив, що в обох читаннях з’являється слово «addio». Павло ввірив своїх учнів Богові, подібно як Господь Ісус ввірив Отцю учнів, які залишались у світі: «За ними прошу, не за світом, але за тими, кого Мені дав, бо вони Твої». Папа зазначив, що у витоках слова «addio» лежить ввірення Богові («прощайте» — ad Dio — «з Богом»). Водночас він заохотив, аби ці два образи прощань, представлені у нинішній літургії, заохотили нас подумати про наш власний відхід зі світу, про те, хто нам закриє очі. «Чи готовий я, щоби ввірити Богові наймиліших мені людей, себе самого, вимовити слово, що виражає синівську довіру Отцю?» — запитав Франциск.
На завершення гомілії Папа заохотив обдумати сьогоднішні читання, замислюючись над днем, коли ми самі будемо прощатися з цим світом, будемо ввіряти Богові наші душі, історії життя, близьких, усе. «Нехай Ісус, який помер і воскрес, зішле нам Духа Святого, щоб ми навчилися цього слова, навчилися вимовляти його усім нашим життям, з усією міццю: останнє слово “addio” — прощавайте».
За матеріалами: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
