Христові учні — це ті, які вчаться жити з довірою до Господа, притаманною дружбі. Про це говорив Папа Франциск, проповідуючи під час останнього Євхаристійного богослужіння в Парагваї, яке він очолив у неділю, 12 липня 2015 р., у міському парку Ню Ґвасу (наголос на останній склад) на околиці столиці Парагваю.
Франциск відслужив Месу на тому самому місці, де 1988 року св. Йоан Павло ІІ канонізував мучеників о. Роке Гонсалеса де Санта Крус і двох його товаришів, убитих індіанцями. Вони належали до грона єзуїтських місіонерів, які у XVII столітті засновували поселення для індіанців-гуарані, захищаючи їх таким чином від іспанських завойовників. На пам’ятку про цю подію в парку Ню Гвасу збудовано великий санктуарій із папським хрестом.
У проповіді Папа пояснив, що йдеться про довіру, яка випливає з віри, зі знання про те, що «можемо розраховувати на Божу благодать». Такої довіри слід вчитися, а формується вона «в лоні спільноти і родини».
У світлі цього Святіший Отець перейшов до роздумів над євангельським уривком, де розповідається про те, як Ісус посилав своїх учнів на місію, зазначаючи, що в ньому йдеться про «посвідчення особи християнина» та його «вірчі грамоти». Спаситель дає своїм послідовниками «чіткі й прості правила», які можуть виглядати «надмірними чи абсурдними»: «Не беріть із собою нічого, крім палиці, ні хліба, ні грошей, ні калитки… до якого дому вас приймуть — там перебувайте».
За словами Папи, це виглядає чимось неможливим. Ми можемо зосередитися на словах «хліб», «гроші», «палиця», «сумка», «сандалі», «одежа», і не помітити ключового слова християнської духовності, яким є гостинність. Ісус посилає учнів «навчитися однієї з фундаментальних якостей віруючої спільноти. Можемо сказати, — зауважив проповідник, — що християнин це той, хто навчився гостити, приймати ближніх».
Ісус не посилає учнів-місіонерів як могутніх, але, навпаки, показує їм: «шлях християнина полягає у тому, щоби змінювати серце», тобто «навчитися жити по-іншому», переходячи від логіки егоїзму, протистояння, поділів і вивищення до логіки життя, безкорисливості та любові.
Як зауважив проповідник, ми часто думаємо про місію «на підставі проектів і програм», уявляємо євангелізацію в контексті тисяч стратегій, тактик, заходів та трюків, «намагаючись переконати інших своїми аргументами». А Господь ясно вказує на те, що у логіці Євангелія переконливість здобувається не аргументами й стратегіями, але навчаючись бути гостинним, тобто, вміти приймати того, хто потребує опіки, хто переживає труднощі.
У цьому контексті Святіший Отець також нагадав: ми дуже часто забуваємо про те, що існує «зло, яке випереджує наші гріхи», корінь, «який спричиняє багато шкоди», руйнуючи численні життя. Ним, за його словами, є самотність, яка може мати найрізноманітніші причини. Отож, першочергове завдання Церкви-матері це не здійснення якихось проектів, але навчення жити братерством.
«Гостинне братерство — це найкраще свідчення того, що Бог є Отцем», бо з цього, за словами Ісуса, «всі пізнають, що ви є Моїми учнями». Як зауважив Наступник святого Петра, Христос таким чином нам відкриває «горизонт, повний життя, краси та істини», в якому «Боже слово розбиває тишу самотності».
Папа вказав, що ми не можемо нікого змусити нас приймати; але також ніхто не може змусити нас не бути гостинними. І якщо це чинитимемо, тоді спільноти й парафії, місця перебування християн, ставатимуть «справжніми осередками зустрічі між нами і Богом».
За матеріалами: Радіо Ватикану, Radio Watykańskie
фінансово.
Щиро дякуємо!
