Мислителі XX ст. часто розмірковували над феноменом людської тілесності. Папа св. Йоан Павло II присвятив взаємодії духу і плоті цикл лекцій, які стали відомі під назвою «Теологія тіла». Пропонуємо ознайомитися з прочитаною в лютому 1981 р. катехизою, у якій папа розмірковує про природу чистоти.
«Хіба ж не знаєте, що ваше тіло — храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих», – пише Павло (1 Кор 6, 19), перед тим із великою суворістю навчаючи моральних вимог чистоти. «Утікайте від розпусти! Усякий гріх, що його чинить людина, є поза її тілом; а хто чинить розпусту, грішить супроти власного тіла» (1 Кор 6, 18).
Особливість гріха, затаврованого апостолом, полягає в тому, що цей гріх, на відміну від інших, спрямований проти тіла (тоді як інші стосуються того, що поза тілом). Отже, ми знаходимо в термінології Павла обґрунтування таких висловів, як «гріхи тіла» чи «плотські гріхи». Вони протиставлені чесноті чистоти, силою якої людина утримує своє тіло у святості та пошані (див. 1 Сол 4, 3‑5).
Ці гріхи приносять осквернення тіла, вони позбавляють чоловіче або жіноче тіло тієї пошани, яку йому надає гідність особи. Однак апостол іде ще далі: на його думку, гріх проти тіла — це також «осквернення храму». Гідність нашого тіла визначається не лише духом, що творить людину як особистість. Набагато більше її визначає надприродна реальність Святого Духа, який оселяється в людині, у її душі й тілі, як плід відкуплення, здійсненого Христом.
Отож тіло людини не належить відтепер тільки їй. Воно заслуговує на ту повагу, вияв якої у взаємодії між чоловіками та жінками й становить чесноту чистоти. Така повага походить не лише з тіла особи. Коли апостол пише про тіло як про храм, що його ми маємо від Бога, він хоче показати ще й інше джерело гідності тіла — Святого Духа. Святий Дух постає також як джерело морального зобов’язання, що безпосередньо виходить із нашої гідності.
Христос відобразив у людському тілі — у тілі кожного чоловіка й кожної жінки — нову гідність, оскільки в Ньому воно поєдналося, як і душа, з Особою Сина-Слова. З цією новою гідністю, через відкуплення тіла, з’явився водночас і новий обов’язок. Павло пише про це стисло, але надзвичайно хвилююче: «Ви бо куплені високою ціною» (1 Кор 6, 20).
Плід відкуплення – Святий Дух, який мешкає в людині та у храмі її тіла. Разом із Ним християнин знову отримує самого себе як подарунок від Бога. Цей новий, подвійний дар — зобов’язує. Ніхто-бо не повинен грішити «супроти власного тіла» (1 Кор 6, 18). І знову: «Тіло ж не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла» (1 Кор 6, 13).
«Католицький Вісник», № 18/ 2015
фінансово.
Щиро дякуємо!
