Роздуми

Школа молитви Бенедикта XVI (3)

19 Жовтня 2015, 10:19 2059
Ratzinger-620x320

Частина І

Частина ІІ
 

Дорогі брати і сестри,

Під час останніх двох катехиз ми роздумували над молитвою як універсальним явищем, яке — хоча і в різних формах — наявне в культурах усіх часів.

Cьогодні я б хотів розпочати біблійні роздуми на цю тему, яка провадить нас до поглиблення діалогу Союзу між Богом і людиною, що оживляє історію спасіння аж до її кульмінації, до остаточного Слова, яким є Ісус Христос.

Ці роздуми приведуть нас до рефлексії над певними важливими текстами і основними постатями Старого й Нового Завіту. Авраам, великий патріарх, батько усіх віруючих (пор. Рим 4, 11-12, 16-17), дає нам досконалий приклад молитви в епізоді заступництва за міста Содом і Гоморру.

Я хотів би також заохотити вас, щоб ви більше скористалися з того шляху, яким ми будемо йти під час найближчих катехиз, аби більше ознайомитися з Біблією, яку ви, сподіваюся, маєте вдома, і впродовж тижня знайдете час, щоб почитати її і роздумати над текстом у молитві, для того, щоб пізнати чудову історію відносин між Богом і людиною, між Богом, який спілкується з нами, і людиною, яка відповідає і молиться.

Перший уривок тексту, над яким ми роздумуватимемо, міститься у 18 розділі Книги Буття. В ньому розповідається, що нікчемність мешканців Содому і Гомори сягнула межі й вимагала втручання Бога, акту справедливості, який би зупинив зло, зруйнувавши міста.

У цій ситуації виступає Авраам зі своєю молитвою заступництва. Бог вирішує показати йому, що трапиться, і відкриває йому важкість зла та його жахливих наслідків, оскільки Авраам — Його вибраний, обраний стати великим народом і принести божественне благословення усьому світові. Він вирушає в місію спасіння, яка має відповісти на гріх, що увірвався в реальність людини; через Авраама Господь хоче повернути людство назад до віри, послуху і справедливості. Й тепер цей Божий приятель відкривається на реальність і потреби світу, молиться за тих, що мають бути покарані, та просить, щоб вони були спасенні.

Авраам одразу ставить проблему в усій її важливості й каже до Господа: «Невже ж ти справді хочеш погубити праведного з грішним? Ануж є в цьому місті п’ятдесят праведних. Чи справді їх погубиш і не простиш місцю задля п’ятдесятьох праведних, що в ньому? Хіба ж можеш таке вчинити! Чи вб’єш праведного разом з грішним? Чи прирівняєш праведника до грішника? Невже Суддя всієї землі не чинитиме по правді?» (Бут 18, 23‑25).

Говорячи ці слова з великою відвагою, Авраам представляє Богові необхідність уникнути колективної форми справедливості: якщо місто винне, то правильно засудити його злочини і накласти покарання, однак — стверджує великий патріарх — буде несправедливо покарати усіх мешканців однаково. Якщо у місті є невинні люди, їх не слід трактувати так само, як винних. Бог, справедливий суддя, не може діяти так, — слушно каже Авраам до Бога.

Однак якщо прочитаємо цей текст уважніше, то зрозуміємо, що прохання Авраама ще більш наполегливе і глибоке, оскільки він не обмежується проханням спасти неповинних. Авраам просить про прощення для всього міста і робить це, звертаючись до Божої справедливості; так, він каже до Господа: «Чи справді їх погубиш і не простиш місцю задля п’ятдесятьох праведних, що в ньому?» (в. 24).

Таким чином він представляє нову ідею справедливості: вона не обмежується покаранням винних, як це чинять люди, але є Божою справедливістю, яка шукає добра і творить його через прощення, перемінює грішника, навертає і спасає його. Своєю молитвою Авраам прикликає не просто компенсаційну форму справедливості, а швидше спасительне втручання, яке, враховуючи невинних, також звільняє від провини безбожних, прощаючи їм.

Думку Авраама, яка здається майже парадоксальною, можна підсумувати так: звісно, неможливо ставитися до невинних так, як до винних, це було би несправедливо; натомість було би необхідно ставитись до винних, як до невинних, застосовуючи «досконалішу» форму справедливості, даючи їм можливість для спасіння, оскільки якщо грішники приймуть Боже прощення і сповідаються зі своїх гріхів, дозволяючи собі спастись, вони більше не чинитимуть зла і також стануть праведними, й більше не заслуговуватимуть на покарання.

У своєму заступництві Авраам виражає прохання про справедливість, прохання, яке базується на впевненості, що Господь милосердний. Авраам не просить Бога про щось, що суперечить Його суті; він стукає у двері Божого серця, знаючи чого Він справді хоче.

Звісно, Содом — велике місто, і 50 праведників здаються невеликою кількістю; але хіба справедливість і прощення Бога не становлять доказу сили добра, навіть якщо воно здається меншим і слабшим від зла? Знищення Содому повинне стримати зло, присутнє у місті, однак Авраам знає, що Бог має інші способи й засоби, щоб покласти край поширенню зла. Це прощення перериває спіраль гріха, і Авраам у своїй розмові з Богом закликає власне до нього. А коли Господь погоджується простити місту, якщо в ньому знайдеться 50 праведних, його молитва заступництва починає сягати глибин Божого милосердя.

Авраам, як ми пам’ятаємо, поступово зменшує кількість невинних, необхідних для спасіння: якби їх не було 50, чи може вистачити 45, а потім щоразу менше, аж до 10, надалі продовжуючи своє прохання, яке стає майже зухвалим у своїй наполегливості: «А може, знайдеться їх там 40… 30… 20…» (пор. в. 29, 30, 31, 32). Що меншою стає кількість, то більшою виглядає Божа справедливість. Він терпеливо слухає молитву, Він чує її і повторює після кожного прохання: «Помилую… не знищу… не зроблю того» (пор. вв. 26,28, 29, 30, 31, 32).

Таким чином, за заступництвом Авраама, Содом може бути врятований, якщо в ньому є навіть лише 10 невинних людей. Така сила молитви. Бо через заступництво, молитву до Бога за спасіння інших виявляється і виражається прагнення спасіння, яке Бог завжди живить у грішній людині. Зло, звісно, не можна приймати, його слід ідентифікувати і знищувати через покарання: знищення Содому мало саме таку функцію.

Однак Господь не хоче, щоби грішник помер, але щоб він навернувся і жив (пор. Єз 18, 23; 33, 11); Він завжди хоче прощати, спасати, давати життя, перетворювати зло на добро. І власне це прагнення Бога в молитві стає прагненням людини і виражається словами заступництва.

Своїм проханням Авраам звертає свій голос і своє серце до Божої волі. Бог прагне милосердя, любові, а також спасти; і це Боже прагнення знайшло в Авраамі та його молитві можливість об’явитися в конкретний спосіб у людській історії, щоб бути присутнім усюди, де є потреба в благодаті. Озвучуючи свою молитву, Авраам озвучував те, чого хотів Бог: не знищувати Содом, а спасти його, дати життя наверненому грішнику.

Саме цього хоче Господь, і його діалог з Авраамом — це продовжений і недвозначний прояв Його милосердної любові. Потреба віднайти в місті достатньо праведних людей щоразу зменшується, і зрештою достатньо всього 10, аби врятувати все населення.

У тексті не пояснюється, чому Авраам зупинився саме на 10. Можливо, ця цифра вказує на мінімальну кількість членів спільноти (і досі десять осіб є кворумом, необхідним для публічної єврейської молитви). Однак ця кількість становить малу, невеличку частинку доброти, з якої слід почати для того, аби спасти решту від великого зла.

Проте в Содомі й Гоморрі не знайшлося навіть десятьох праведників, тому міста були зруйновані; про необхідність цього знищення парадоксально свідчила, власне, молитва заступництва Авраама. Бо саме ця молитва об’явила волю Божу, яка спасає: Господь був готовий простити, Він хотів простити, але міста були замкнені у всеохопному і паралізуючому злі, у них не було навіть кількох невинних, від яких можна було б почати, щоб обернути зло на добро.

Це саме той шлях до спасіння, про який просив Авраам: бути спасенним означає не просто уникнути кари, але бути звільненим від зла, яке перебуває в нас. Ліквідувати слід не покарання, а гріх, відкинення Бога і любові, яке вже у собі несе покарання.

Пророк Єремія скаже до збунтованого народу: «Твоя ж власна безбожність тебе покарає, і твої відступства докором тобі будуть. Знай же й зрозумій, яке це лихо, яка гірка це річ, що покинув ти Господа, Бога твого» (Єр 2, 19).

Власне від цього смутку та гіркоти Господь хоче спасти людину, звільняючи її від гріха. Однак необхідною є переміна зсередини, кілька крапель добра, якийсь початок, від якого можна відштовхнутись, щоб перемінити зло на добро, ненависть на любов, помсту на прощення.

Саме тому в місті мають бути праведні люди, й Авраам знову повторює: «А може, знайшлось би їх там…». «Там» — усередині хворої реальності — має бути те зерно доброти, яке може зцілити й повернути життя. Це також слово, скероване й до нас: щоб у наших містах можна було знайти зерно добра; щоб ми робили все можливе для того, щоб у них було не лише 10 праведних, щоб наші міста могли воістину жити і вижити, а також зберегти себе від внутрішньої гіркоти, якою є відсутність Бога. У нездоровій ситуації Содому і Гоморри того зерна доброти не знайшли.

Проте милосердя Бога в історії Його народу розширюється. Якщо для того, щоб спасти Содом, було необхідно 10 праведників, то пророк Єремія говорить від імені Всемогутнього, що для порятунку Єрусалима достатньо однієї праведної людини: «Пройдіть лишень вулицями Єрусалима, розгляньтесь добре та й розпитайтесь; шукайте по його майданах, чи знайдете кого, що суд чинив би, що шукав би правди, — і я йому прощу» (Єр 5, 1).

Кількість праведних ще більше скоротилась, а Божа доброта стає ще більшою. Однак і того не вистачило: надмірне Боже милосердя не знаходить відповіді добра, якого шукало, і Єрусалим падає під облогою ворога.

Необхідно було, щоби сам Бог став тим єдиним праведником. І це відбувається у таїнстві Втілення: щоб забезпечити хоч одного праведника, Він сам стає людиною. Завжди буде один праведник, бо ним є Він сам. Нескінченна і дивовижна любов Божа об’являється в повноті тоді, коли Син Божий стає людиною, остаточним Праведником, досконало Невинним, котрий принесе спасіння усьому світу, вмираючи на Хресті, прощаючи і заступаючись за тих, хто «не знають, що роблять» (Лк 23, 34). Таким чином молитва кожного знайде свою відповідь, і кожна наша молитва заступництва буде повністю вислухана.

Дорогі брати і сестри, молитва заступництва Авраама, нашого батька у вірі, вчить нас дедалі більше відкривати серця для нескінченного Божого милосердя, щоб у щоденній молитві ми знали, як прагнути спасіння людства і витривало та з довірою просити про нього в Господа, котрий великий у своїй любові. Дякую.

 

БЕНЕДИКТ XVI

Загальна аудієнція
Площа св. Петра
Середа, 18 травня 2011 р.

За матеріалами: Молитовник Христового воїна

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

Бенедикт ХVI

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity