На прес-конференції 17 листопада у Національному музеї «Меморіал жертв Голодомору» розказали про пам’ятні заходи до 82-х роковин Голодомору. Цьогоріч особливо згадуватимуть «людей правди» — українців та іноземців, чиї свідчення та дослідження зберегли факти голоду. Завдяки їх вчинку світ дізнався про комуністичний геноцид українців.
28 листопада 2015 Україна вшановуватиме мільйони жертв Голодомору. Влада та громадськість спільно пом’януть убитих геноцидом. Відповідний Указ днями підписав Президент України.
82 роковини пройдуть під гаслом: «Люди правди. Щоб світ знав» в пам’ять кожного, хто в часи геноциду та інформаційної завіси долав брехню та байдужість і свідчив про Голодомор.
На прес-конференції представили історії 16 чоловіків та жінок — українців, американців, британців, голландців, свідків, політиків та науковців.
Сьогодні ми згадуємо Людей правди — тих, хто не боялися говорити та писати про Голодомор навіть у часи, коли це могло коштувати життя, сказав Володимир В’ятрович, Голова Українського інституту національної пам’яті.
«Це журналісти, громадські діячі, політики і звичайні українські селяни, які публікували статті, записували побачене у своїх щоденниках чи просто робили фото. Вони вірили, що зафіксована ними правда важлива для протистояння злу, яке вбиває мільйони людей. Завдяки їх зусиллям вдалося зберегти інформацію про один із найстрашніших злочинів в історії людства – Голодомор. Через багато років ця інформація стала однією з причин краху комуністичного режиму, на руїнах якого постала незалежна Україна. Таким чином у повній мірі реалізувалася євангельська істина «Пізнайте правду і вона зробить Вас вільними».
В’ятрович пояснив: «Ми згадуємо Людей правди тому, що нині Україна протистоїть не лише агресії зі сходу, але й масштабній інформаційній навалі, опертій на брехню. Захистити нашу свободу можемо не лише силою зброї, але силою правди. Нам надзвичайно важливо, аби за межами України знали, що саме відбувається в нас. “Щоб світ знав” — ці слова були актуальними для тих, хто говорив і писав у 1933-му, і такими вони залишаються досі».
Голова Архіву СБУ Ігор Кулик показав оригінали унікальних щоденників та світлин, які ставали основою для десятилітніх вироків. Було представлено справи і матеріали Дмитра Заволоки, Олександри Радченко, Нестора Білоуса, Миколи Боканя.
Як відомо, комуністичний режим створив систему приховування правди про злочин вбивства голодом мільйонів українців. Керівництво СРСР свідомо дезорієнтувало світову громадськість.
Олеся Стасюк, директорка Національного музею «Меморіал пам'яті жертв Голодомору», розповіла про цьогорічні заходи зі вшанування жертв Голодомору. Вони тривають від 16 листопада і мають три напрямки: лекційний, кінолекторій, робота з дітьми, виставковий. 28 листопада вшанування розпочнеться о 15:00 біля Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» і завершиться запаленням свічок та хвилиною мовчання о 16.00. Акції пам’яті пройдуть у всіх містах України. Також у 36 країнах світу, організовані Світовим конгресом українців та Громадським комітетом із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду ’32-33 років в Україні.
Про це CREDO повідомила Прес-служба Українського інституту національної пам’яті.
Довідка «Люди правди»
Історики звертають увагу на 16 сміливців, людей, завдяки зусиллям яких була збережена правда про Голодомор. Це далеко не повний список, і ще багатьох належить встановити та згадати їх внесок в поширенні світом знань про комуністичний геноцид.
Вільям Генрі Чемберлин, американський журналіст та історик. Після відвідин України, у 1934 році оприлюднив факти Голодомору в книзі «Залізна доба Росії».
Малкольм Маґґерідж, британський журналіст. На початку 1933-го як журналіст пробрався в охоплену голодом Україну. Завдяки його репортажам у «The Manchester Guardian» Велика Британія дізналась про геноцид.
Улас Самчук, український письменник. Роман «Марія» вийшов 1934-го у Львові і став першим художнім твором про Голодомор.
Ґарет Джонс, британський журналіст. Вперше на прес-конференції 29 березня 1933 року заявив про голод в Україні. Опублікував про це в британських та американських газетах близько 20 статей.
Йоган Людвіґ Мовінкель, Прем’єр-міністр Норвегії і Президент Ради Ліги Націй у 1933 р. Провів обговорення на засіданні Ради Ліги Націй голоду в Україні. Закликав зробити все можливе для допомоги потерпілим.
Олександра Радченко, учителька з Харкова. Наприкінці 1945-го отримала вирок — 10 років ГУЛАГу за те, що вела щоденник про Голодомор.
Марко Желізняк, селянин-фотоаматор із Донеччини. Камера Желізняка зафіксувала розкуркулення та відбирання хліба. Зберігши знімки, лише після смерті Сталіна написав коментарі до них.
Нестор Білоус, колгоспний сторож із Харківщини. Не полишав робити записи у щоденнику і в голодні роки, за що отримав вирок за «контреволюційні думки та підрив колгоспного ладу» — 6 років ГУЛАГу.
Андрей Шептицький, Митрополит Української Греко-Католицької Церкви. У посланні «Україна в передсмертних судорогах» 24 липня 1933 року закликав християн всього світу поширювати правду про Голодомор і надавати допомогу.
Мілена Рудницька, українка-депутатка польського Сейму. Домоглася, щоб справу Голодомору в Україні винесли на розгляд Ліги Націй та Міжнародного Червоного Хреста.
Віктор Кравченко, колишній радянський функціонер. 1944-го зумів утекти на Захід і видав бестселер «Я обрав свободу». У ній описав колективізацію, Голодомор, Великий терор, свідком яких був.
Рафаель Лемкін, американський юрист. Запровадив термін «геноцид». Перший із фахівців міжнародного права визначив злочини комуністичного режиму проти українців як геноцид — у промові 1953 року в Нью-Йорку.
Роберт Конквест, британський історик. Книга «Жнива скорботи» 1986р. є одним з найбільш ґрунтовних досліджень про Голодомор.
Джеймс Мейс, американський історик. У 1986–1987 роках очолював Комісію Конгресу США зі збору свідчень очевидців голоду. Продовжив дослідження, живучи в Україні.
Володимир Маняк і Лідія Коваленко-Маняк, українські публіцисти. Перші в радянській Україні почали досліджувати Голодомор. Із 1987-го зібрали документи та свідчення понад 1000 очевидців геноциду й видали книгу-меморіал.
фінансово.
Щиро дякуємо!
