Триває апостольська подорож Папи Франциска на Африканський континент. З 25 до 27 листопада Папа перебував у Кенії, від 27 до 29 перебуває в Уганді, а завершить візит в Центральноафриканській республіці від 29 до 30 листопада.

Учора в Кенії Святіший Отець взяв участь у міжрелігійній зустрічі, очолив Месу в Найробі, на яку прийшло понад півмільйона вірних, зустрівся з духовенством, богопосвяченими особами та семінаристами Кенії, а також здійснив візит Папи в африканську штаб-квартиру ООН.

Сьогодні, 27 листопада, Папа Франциск побував у нетрях столиці Кенії та зустрівся з молоддю. Після приватної зустрічі з єпископами та офіційного прощання Святіший Отець відлетів до Уганди.

Папа в нетрях Найробі

Бідний район Кангемі столиці Кенії Найробі Папа відвідав вранці, 27 листопада 2015 р., після приватної Святої Меси в каплиці Апостольської Нунціатури.

Убогий кварталі Кангемі є одним із понад сотні великих міських нетрів, які оточують столицю Кенії. У них проживають сотні тисяч людей, але точна оцінка кількості населення в них практично неможлива.

Цей, щільно забудований масив, в якому відсутні такі основні інфраструктури  як електрика, каналізація, адміністрація, заселюють різні кенійські племена, більшість з яких належить до племені люх’я. Кангемі відрізняється від інших нетрів живою участю вірних у парафіяльному житті та численними ініціативами на користь найбідніших.

Місцева парафія, присвячена святому Йосифові-робітникові, налічує близько двадцяти тисяч вірних, а душпастирюють у ній отці-єзуїти. Парафія, серед іншого, провадить амбулаторію, Вищий технічний інститут, осередок допомоги потребуючим матерям та сприяє різним професійним ініціативам.

Храм святого Йосифа-робітника зміг вмістити тільки 700 вірних, серед яких були також і представники інших нетрів Найробі. Сотні інших зібрались перед храмом, з гарячим ентузіазмом вітаючи Вселенського Архиєрея.

«Я прибув сюди, бо хочу, аби ви знали, що ваші радощі й сподівання, як також і ваші страждання, не є мені байдужими», – сказав Святіший Отець, розпочавши із аспекту, який, за його словами, «не в змозі розпізнати, або ж ігнорують промови про виключення». Мова йде про «мудрість бідняцьких районів», яка випливає з «євангельських цінностей, про які так зване суспільство добробуту, притуплене непогамовним споживацтвом, здається, призабуло». Згідно з цими цінностями «кожна людська істота важливіша за ідола-гроша».

Але визнання цих проявів добра «жодним чином не означає ігнорування жахливої несправедливості урбаністичної маргіналізації», яка є наслідком зосередження могутності й багатств у руках меншості, що їх егоїстично розтрачає, «в той час, як зростаюча більшість змушена шукати притулку на забутих, забруднених та відкинених периферіях».

Ця ситуація обтяжується «несправедливим розподілом землі», забуваючи про те, що «Бог дав землю для всього людського роду, щоб вона могла утримати всіх його членів, нікого не виключаючи й нікому не надаючи перевагу». В цьому значенні «величезною проблемою є брак доступу до базових інфраструктури й послуг», зокрема, до питної води, особливо тоді, коли базові потреби людей стають джерелом наживи.

Ситуація «байдужості й ворожості», від яких потерпають бідняцькі квартали, погіршується поширенням насильства і злочинності, часто використовуючи дітей та молодь, «як гарматне м’ясо для своїх кривавих діл». «Прошу в Господа Бога, – підкреслив Папа, – щоби влада разом з вами ступила на шлях суспільного включення, на шлях освіти, спорту, спільних дій та захисту сімей, тому що саме в цьому – єдина запорука справедливого, істинного й тривалого миру».

За словами Наступника святого Петра, зазначена дійсність не є «випадковим збігом відокремлених проблем», але «наслідком нових форм колоніалізму», який проявляється у зовнішньому тискові з метою змусити впроваджувати методи «політики відходів», як от зменшення народжуваності.

Як шлях до подолання цих проблем, Глава Католицької Церкви запропонував «ідею шанобливої міської інтеграції». «Ми потребуємо інтегрованих міст, відкритих для всіх. Ми повинні вийти за рамки простого проголошення прав, яких на практиці ніхто не шанує, та впроваджувати систематичні заходи, які покращуватимуть умови життя та розробляти якісні проекти урбанізації, гостинні для майбутніх поколінь», – сказав він.

До всіх християн, а особливо, до пастирів, Папа звернувся із закликом «оновити місійний запал, виступати проти різних форм несправедливості, брати участь у розв’язанні проблем громадян, супроводжуючи їх у їхній боротьбі, оберігаючи плоди спільної праці та разом святкуючи кожну малу чи велику перемогу». «Молімося, працюймо та разом анґажуймося в те, щоб кожна родина мала гідне помешкання, доступ до питної води, мала санвузол, надійну енергію для освітлення та готування їжі, для покращення умов життя… у те, щоб кожен квартал мав дороги, площі, школи, лікарні, місце для спорту, відпочинку й творчості», – закликав Святіший Отець.

Папа і молодь

Корупція, що руйнує особистість, радикалізм, який притягає тих, які не мають перспектив, трайбалізм, який сіє ворожнечу серед одного народу. Про ці проблеми, відповідаючи на запитання молоді, говорив Папа Франциск, відклавши набік заздалегідь приготований текст. Зустріч з молоддю, що відбулася 27 листопада 2015 р. вранці на стадіоні «Казарані» в Найробі, була останньою великою зустріччю в Кенії. Після неї Глава Католицької Церкви ще мав приватну зустріч з місцевим єпископатом, а після короткого відпочинку в Нунціатурі, відлетів до Уганди.

Можливо, запитання про наболілі проблеми та про те, як їх зцілити, контрастували з атмосферою свята, яке панувало у спорткомплексі, переповненому юнками й дівчатами, але вони стали нагодою для Святішого Отця промовити до глибини сердець тих, кого він називає запорукою майбутнього. «Життя повне труднощів, – сказав він, – але існують два підходи до труднощів: або дивимося на них, як на щось, що блокує, або ж вони є дійсною нагодою. Вибір за вами: чи труднощі є для мене шляхом знищення чи нагодою перемогти свій стан, ситуацію, в якій перебуває родина, спільнота, країна…».

Говорячи про проблему трайбалізму, тобто ворожнечі між племенами, Папа зауважив, що він починається із рук, прихованих за спиною, які стискають каміння, приготоване для того, аби жбурляти ним у іншого, а долається – простягненою для привітання рукою, слуханням та серцем. Отож, «почувши вухами» відповіді на запитання про те, якою є культура та звичаї ближнього, чому його плем’я має ті чи інші звичаї, «відкриваємо своє серце та простягаємо руку, щоб підтримати діалог». «Якщо ви не спілкуєтеся між собою, якщо не слухаєте одні одних, то завжди існуватиме трайбалізм, що є немовби хробаком, який підточує суспільство», – наголосив він.

Говорячи про корупцію, Святіший Отець вже вкотре наголосив, що «корумпована людина не живе в мирі». Він зазначив, що ця проблема стосується не лише політики, але всіх інституцій, і «навіть у Ватикані трапляються випадки корупції». Корупція – це щось, «що проникає всередину», вона, «немов цукор – солодка, нам подобається», і важко зупинитися, а надмір цукру може призвести «до діабету».

«Щоразу, коли погоджуємося на конверт, на хабар, щоразу, коли цей конверт приймаємо і кладемо його до кишені, руйнуємо своє серце, руйнуємо свою особистість, руйнуємо свою батьківщину», – сказав Наступник святого Петра, ще раз наголосивши: «Корупція не є шляхом життя, вона є стежкою смерті!».

Відповідаючи на запитання про використання засобів комунікації, Папа наголосив, що «першим засобом комунікації є слово, жест, усмішка», ним є ставати близькими до бідних та відкинених. «Ці жести комунікації є заразнішими, ніж будь-яке телебачення», – сказав він, переходячи до теми вербування молоді до різних екстремістських рухів.

«Перше, що ми повинні зробити, аби запобігти тому, щоб молоду людину завербували чи вона сама шукала такої можливості, є надати їй освіту та працю. Якщо молода людина не має праці, то яке майбутнє її чекає? З цього приходить ідея піддатися вербуванню. Якщо молода людина не має можливості отримати освіту, навіть оту найнеобхіднішу для виконання невеликих завдань, то що їй залишається робити?» – зауважив Святіший Отець, додаючи, що такий стан речей є «суспільною загрозою», яка виходить за межі окремої країни, адже залежить «від міжнародної системи, яка часто не є справедливою, поставивши в центрі економіки не людську особу, а ідола-гроші».

Відповідаючи на запитання про те, як зрозуміти, що «Бог є нашим Батьком», та відчути Його присутність серед життєвих проблем, Папа витягнув з кишені дві речі, зазначаючи, що завжди носить з собою те, що допомагає «не втрачати надію». Це були розарій та дерев’яна складана іконка зі стаяннями Хресної дороги, «історії Божої поразки».

«Існує лише однин спосіб, – пояснив він, – споглядати на Божого Сина. Бог видав Його, аби всіх нас спасти. Бог дозволив знищити Себе на хресті. І коли приходить хвилина, якої ви не розумієте, коли приходить розпач і здається, що на нас падає світ, поглянь на розп’яття! Там – Божа поразка, знищення Бога. Але там також – виклик для нашої віри, яким є надія. адже історія не завершилася цією поразкою: прийшло Воскресіння, яке всіх оновило».

Інше запитання стосувалося стану молоді, яка ніколи не зазнала родинного тепла, на що Святіший Отець вказав на золоте правило: щоб намагатися давати іншим те, чого ми самі не отримали та захищати сім’ю, адже всюди є покинуті діти чи самотні похилі віком. «Якщо ви не отримали зрозуміння, будьте вирозумілі до інших, – закликав він. – Якщо ви не отримали любові, любіть інших. Якщо ви відчули біль самотності, наблизьтеся до тих, хто самотній. Плоть зцілюється плоттю. Бог втілився, щоб нас зцілити, тож і ми робімо це для інших».

Зустріччю з молоддю та єпископатом 27 листопада 2015 р., Папа Франциск завершив Апостольську подорож до Кенії. За участю Президента країни Ухуру Кеніатти церемонія прощання відбулась у міжнародному аеропорту Найробі, звідки Святіший Отець відлетів до Ентеббе, колишньої столиці Уганди.

За матеріалами: Радіо Ватикану