Апостоли Павло і Варнава не мали жодного євангелізаційного офісу, однак, звіщали Боже слово та віддали своє життя за Євангеліє. Про це Папа Франциск сказав сьогодні учасникам Пленарної Асамблеї Конгрегації євангелізації народів.
У четвер, 3 грудня 2015 р., з нагоди закінчення Пленарної Асамблеї Конгрегації євангелізації народів, яка розпочалась 30 листопада, Папа Франциск прийняв на аудієнції її учасників.
На початку Святіший Отець зазначив, що під час останньої Апостольської подорожі, яка відбулась тими днями до африканських країн, він міг особисто доторкнутись до дійсності молодих Церков африканського континенту, переконатись у їхньому динамізмі та побачити виклики та труднощі, які стоять перед ними; переконатись у тому, що Церква готова лікувати численні рани місцевого населення, бачачи в ньому зранене та розп’яте тіло самого Ісуса Христа. Папа з великою приємністю зазначив численні прояви милосердної любові та багато анонімних милосердних самарян, які допомагають бідним та потребуючим африканських країн та трудяться у численних місійних осередках.
Папа пригадав, що соборовий декрет Ad gentes та енцикліка Redemptoris missio, річниці яких була приурочена дана Пленарна Асамблея, навчають про те, що Церква «за своєю природою є місійною, адже вона, відповідно до задуму Бога-Отця, виводить свій початок із місії Сина та місії Святого Духа» (Ad gentes, 2). Головною дійовою особою місії, очевидно, є Святий Дух, а Церква – її слугиня. Завдяки місії родиться Церква, тому місія – це не інструмент у руках Церкви, але її відправна точка і мета.
Глава Католицької Церкви підкреслив, що протягом останніх місяців Конгрегація євангелізації народів провела дослідження про молоді Церкви та їхнє життя і розвиток, щоб зрозуміти, як вчинити ефективнішою місію серед народів, які ще не пізнали Ісуса Христя. «В дійсності, секуляризований світ, навіть тоді, коли приймає євангельські цінності любові, справедливості, миру та стриманості, не виявляє такого ж прийняття особи Ісуса Христа: не вважає Його ні Месією, ні Божим Сином. Найбільше, то вважає Його просвіченою людиною. Отож, відокремлює послання від Посланця, дар від Дателя дару», – наголосив Папа, додавши, що у цій ситуації місія серед людей, які ще не пізнали особу Ісуса Христа, виконує роль двигуна та горизонту віри. Життєво необхідно, щоб Церква виходила і сміливо звіщала Добру Новину про Ісуса Христа різним народам та в усіх куточках світу. Папа наголосив, що «місія є силою, яка спроможна перемінити Церкву зсередини», ще перед тим, як перемінити ті народи та культури, до яких скерована. Кожна наша парафія, на думку Папи Франциска, повинна прийняти як особистий стиль місійну діяльність серед різних народів, щоб, таким чином, дати можливість Святому Духові перемінити вірних, прив’язаних до своїх буденних звичок, у справжніх учнів, а байдужих учнів – у палких місіонерів.
Апостоли Павло і Варнава не мали за плечима місійного дикастерію, однак, звіщали Боже слово та віддали своє життя за Євангеліє. З бігом часу, коли виникла потреба краще організувати місійну діяльність та в дієвіший спосіб відповісти на виклики, що постали перед Церквою, папа Григорій XV заснував Конгрегацію пропаганди віри, яка пізніше, від 1967 року, почала називатись Конгрегація євангелізації народів. Повертаючись до повчання святого Йоана Павла ІІ, Папа Франциск наголосив, що кожне церковне оновлення повинно мати за мету місію, щоб не впасти жертвою церковної замкненості у собі. «Йти» з проповіддю про Ісуса до інших, випливає з природи Таїнства Хрищення. Тому, Святіший Отець заохотив продовжувати трудитись у цьому напрямку, щоб дух місії серед народів, які ще не пізнали Ісуса Христа, оживляв шлях Церкви і щоб Церква була спроможною почути крик бідних і далеких та всім звіщати радість Євангелія.
На закінчення Папа подякував усім присутнім за їхні старання у місійній сфері, ще раз підкресливши, що Церква живе та розвивається лише тоді, коли бере ініціативу та виходить до інших. «Брати та сестри, молімося і трудімося, щоб Церква щоразу більше відповідала прикладові Діянь Апостолів. Піддаймося спонуці сили Євангелія та Святого Духа, виходьмо з наших укріплень, емігруймо з територій, на яких, іноді, ми відчуваємо спокусу замкнутися. Таким чином, станемо спроможні прямувати якомога далі і сіяти якомога розлогіше».
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
