З 19 по 21 грудня декілька люблінських парафій (Польща) приймали зразковий дитячий хор музичної школи №1 ім. Миколи Мозгового в Хмельницькому – «Подільські солов’ї». Хор привітав наших західних сусідів з прийдешніми святами Різдва Христового та представив нову концертну програму, присвячену цьому світлому святу.
Пригода «Солов’їв» із духовною музикою розпочалася вже давно: хористи неодноразово співали в католицьких та православних храмах Хмельниччини. А минулого року вона перейшла на новий етап – коли о. Віктор Ткач, тодішній настоятель парафії Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії (Хмельницький) запросив хор виступити у храмі. Дитячий спів так вразив отця, що він став опікуватися ним та допоміг організувати концертну поїздку за кордон.
У Любліні «Подільських солов’їв» зустріли дуже гостинно і тепло. Діти мали змогу колядувати в Люблінській архикатедрі, парафії Святої Родини, храмі отців Домініканців, а також на головній площі Старого Міста. Крім того, юні хористи відвідали безліч храмів, поспілкувалися з єпископом та з іншими представниками польського римо-католицького духовенства, котрі – що особливо вразило дітей – вітали їх рідною українською мовою.
Глибоким переживанням став виступ в парафії Святої Родини 20 грудня. Спочатку хор мав супроводжувати своїм співом одну Святу Месу, а потім – дати півгодинний концерт. Однак, коли напередодні «Подільські солов’ї» репетирували в храмі, настоятель парафії отець пралат Тадеуш Паюрек, захоплений талантом та майстерністю дітей, запросив їх взяти участь у ще одній Месі. Цю пропозицію хористи прийняли з ентузіазмом, і наступного дня молилися та співали спільно з поляками на двох Службах.
Незважаючи на щільний графік, «Подільські солов’ї» разом з керівником Наталею Бухтою та батьками, котрі супроводжували дітей, відповіли на декілька запитань для CREDO і поділилися своїми враженнями від подорожі:
— Розкажіть, будь ласка, як виникла ідея приїхати до Любліна і хто сприяв її втіленню в життя?
Художній керівник Наталя Бухта: Ця поїздка – це спільна ідея та спільні зусилля організаторів, батьків і Римо-Католицької Церкви у Хмельницькому. Ми щороку співаємо в різних храмах: і в православних, і в католицьких. До цього концерту ми готувалися досить довго. Нам дуже допомагав о. Віктор Ткач. Ми – хоровий колектив, і в своєму місті напередодні Різдва ми завжди представляємо хмельничанам різдвяну концертну програму. Звісно, нам хотілося поділитися нею також з нашим братнім польським народом, чию підтримку ми відчуваємо, а особливо – зараз, в ці тяжкі дні.
— У вашому репертуарі переважає духовна музика, як українська, так і європейська. Що вплинуло на вибір власне цих композицій?
Наталя Бухта:Зазвичай наш різдвяний репертуар тільки духовний, з огляду на свято. Ми співаємо українські колядки, народні та авторські, а також європейські твори, серед котрих є багато саме польських колядок. Ці твори вимагають дуже високого рівня підготовки та серйозної праці. Наша назва – «Подільські солов’ї» – зобов’язує до відповідного рівня, тому що солов’ями називають тільки тих, хто співає не просто добре, але дуже добре, і я часто говорю про це дітям.
— Сьогодні ви уже мали можливість заспівати у польських храмах. Які враження залишаться у ваших серцях після повернення додому?
Наталя Бухта:В Любліні нам дуже подобається : красиве місто, світле, просторе, радісне. Трішки нагадує наш Львів. Сьогодні ми вже відвідали Люблінську архикатедру. Це надзвичайний храм. Хвилювання та благоговіння в душі з’являється одразу, як тільки в нього заходиш. Нам дуже приємно, що ми мали можливість там заспівати. Це велика честь. Ми виконували українську духовну музику, зокрема Бортнянського, Турчанінова, а також уривок з ораторії «Ілія» Мендельсона.
Юлія Плошенко, хористка: Місто Люблін – це своєрідний мікс міст України. Ми відкрили для себе багато куточків, у котрих впізнавали Чернівці, Львів, Хмельницький. Особливо мене вразили храми: фрески, вітражі. А ще – комунікабельний єпископ, який привітав нас чотирма мовами: польською, російською, німецькою, навіть українською.
Андрій Забурмеха, хорист: Для мене це перша поїздка за кордон, і я дуже хвилювався, адже це гарна можливість побачити, як живуть наші сусіди, пізнати ближче їхні традиції та звичаї, особливо різдвяні. Мій улюблений твір з нашого репертуару – «Єдинородний Сину» Петра Турчанінова, і я радий, що ми мали нагоду виконати його в Польщі і тим самим поділитися шматочком наших власних традицій. Проте, усього цього не було б, якби не Наталя Василівна Бухта, наш керівник. Вона не лише вчить нас співати, а й розвиває нас духовно, допомагає та підтримує в складних ситуаціях. Я за це дуже їй вдячний.
Олександра Бондар, хористка: Ми дуже хотіли справити гарне враження на поляків. Щодня у нас були багатогодинні виснажливі репетиції, але, незважаючи на це, ми дуже раді, що нам вдалося приїхати до Любліна. Багатьох з нас вразили місцеві храми – усі різні, жоден не схожий на інший. Тому й співати в кожному з них – це інше особливе почуття й духовне збагачення.
Ірина Столярчук, мама: Зі сторони батьків були докладені всі можливі зусилля, аби ця поїздка відбулася. Також хочемо подякувати нашим польським друзям – особливо Нелі Шпичко, котра брала участь в організації концертів. Наша мета і бажання – аби наші діти побачили не просто іншу країну, а трішки схожу з Україною, аби для них це стало наступною сходинкою в їхньому розвитку. Вони звикли співати в Україні, тому можливість виступити в Польщі – це великий крок вперед. Я думаю, наші діти пишатимуться цим.
Фото: Уляна Біла
фінансово.
Щиро дякуємо!
