«Мої гейські прагнення були ненормальні, й Бог їх викорінив», — каже в одній зі сцен герой фільму «I Am Michael».
Камінг-аут Майкла Глатца викликав лють активістів ЛГБТ. Нічого дивного, бо одна з найвідоміших осіб цього середовища «зрадила» своїх. То був камінг-аут навиворіт. Глатц домігся чималих досягнень у галузі боротьби за права геїв, став редактором найпопулярнішого в цьому середовищі журналу «XY», а потім іншого, скерованого до молодшої аудиторії.
Наскільки публічне відкриття гомосексуальної орієнтації стикається з ентузіазмом середовища ЛГБТ, настільки ж крок у зворотному напрямку стикається з агресією. У фільмі «I Am Michael» провідний герой приїздить до Сан-Франциско — міста, що налічує найчисельнішу популяцію гомоорієнтованих осіб і має славу найсприятливішого таким меншинам. Там він зустрічається з сестрою, з якою раніше сильно не родичався.
— Це погане місце для колишнього гея, — застерігає його сестра. Для колишнього, а тим більше для такого, хто цією «зрадою» та подальшою діяльністю підриває прийняті у тому середовищі догмати.
Хочеш до Неба?
В оригінальній версії фільм називається «Я — Майкл». У Польщі дистрибутор змінив назву на «Хто такий Майкл?» Назва зі знаком запитання ставить і переміну героя під знак запитання, що, зрештою, перегукується з однією з останніх сцен фільму, де Глатц розмовляє зі своїм колишнім приятелем. Ця назва каже, що зміна може виявитися тимчасовою, ніби він не до кінця переконаний у своїй автентичності.
Хоча, з іншого боку, можливо, це краще передає наміри творців фільму. Сценарій його виник на підставі статті, надрукованій у «New York Times». Статтю написав колишній колега героя фільму, з часів активної боротьби за права геїв. Ця історія не викликала би великої цікавості, бо розповідей про молодих людей, які були геями, але змінилися й повернулися до нормальної орієнтації, — не бракує. Проте історія Глатца виняткова з огляду на позицію, яку він посідав у середовищі активістів, що просували права геїв для підлітків.
— Я не розумію, чому Бог створив мене таким? — запитує у першій сцені фільму, знятій 2008 року, Пол, молодий гей, якого мучать сумніви щодо власної орієнтації.
— Ніколи не ідентифікуйся через свій вибір або прагнення. Немає когось такого, як гей. Це фальшива автентичність, — відповідає Майкл. Пол пояснює, що це ж, зрештою, не був його вибір, бо він такий народився. — Ти завжди маєш вибір. Хочеш іти до Неба? Якщо ти людина моральна, то вибереш гетеросексуальність, аби жити згідно з Богом.
Ми не знаємо, чи це пояснення якось допомогло хлопцеві, бо фільм переносить нас у минуле. У хронологічному порядку ми бачимо події, які призвели до принципових змін у життя Глатца. Із героєм ми знайомимося вже як із редактором впливового журналу для геїв, редакція якого вважає, що «християнські фундаменталісти мають смажитися в пеклі». Фундаменталісти це ті, хто не підтримує їхніх постулатів. Майкл уже кілька років живе у зв’язку з Беннетом, старшим за нього партнером. Фактично, на його утриманні.
Фільм представляє їхні особисті стосунки, а також звичаї середовища, в якому вони перебувають. Режисер, не бажаючи шокувати глядача, показує це радше мимохідь, поверхово, покладаючись на те, що глядач здогадається. Але й цього вистачає, аби зорієнтуватися, що завсідникам отих спеціальних клубів чи барів для геїв ідеться найчастіше про партнера на одну ніч. Пара Беннета і Глатца, які зізнаються один одному в коханні, при цьому «урізноманітнює» свої стосунки, приймаючи під свій дах третього коханця. Глатца, який уже досяг слави популярного пропагандиста боротьби за права секс-меншин, редагування журналу задовольняє не вповні.
Я жив у брехні
Шанс випадає, коли вони з партнером виїжджають до Галліфакса в Канаді, де Бенету дали нову посаду. Там разом із ним Глатц засновує новий журнал, цього разу призначений для молодих читачів. Він також відбуває цілу подорож Америкою, виголошуючи лекції та вказуючи молодим людям із гомоорієнтацією, що Бог їх любить, що їхня орієнтація це одна з багатьох, вони не повинні її приховувати ані боротися з нею.
— Люди, які вважають, що гомосексуалізм поганий, змінять свою думку в наступному поколінні, — переконує він своїх слухачів.
Як з’ясовується, школи та виші охоче відчиняють двері для таких зустрічей, а бібліотеки й читальні хутко передплачують гейський часопис. Здавалось би, Майкл має бути задоволений. Однак це не так. Коли бачимо його у сцені над гробом матері, то відчуваємо, що щось у ньому дає тріщину.
— Ми всі колись помремо. Чи ж ми зникаємо в момент смерті, так ніби ніколи й не існували?
Ці думки не дають йому спокійно заснути. Він починає замислюватися над сенсом свого існування.
У смерті батьків він звинуватив Бога, а коли проявив свою статеву орієнтацію, то віддалився від релігії. Тепер же щоразу частіше думає про Бога і… починає читати Біблію.
— Це тільки книжка, — пояснюють йому занепокоєні приятелі. Але він не здається.
— Ціле життя я думав, що Біблія сповнена ненависті. Я прочитав її з відкритим серцем і розумом. Тепер знаю, що в ній багато любові. Правда ж така, що я жив у брехні, — каже він незадовго до того як ухвалити рішення, яке захопить зненацька усю гейську спільноту. «Хто хоче знайти своє життя — втратить його, а хто втратить своє життя заради Мене та Євангелія — знайде його». Ці слова з Євангелія від св. Матея мали вирішальне значення у зміні, що відбулася в Майклі. Наслідком стала інформація, яка одного разу з’явилася на його блозі. Вона не тільки здивувала, а й шокувала та викликала хвилі критики з боку середовища, в якому він досі перебував.
— Я ухвалив рішення, яке буде шоком. Присутність Бога стала дуже важливою в моєму житті. Я відкрив, що моя ідентифікація з гомосексуалізмом не дозволяє мені віднайти моє істинне «я». А ми повинні знайтися, аби з’єднатися з Богом у Його царстві. Тому я, Майкл Глатц, уже не гей.
«Зрада» Глатца викликала лють гомосексуальних середовищ. Тим більше що він тепер відкрито говорить молодим геям, що гомосексуалізм це ненормально, і що це можна змінити.
— Мої гейські прагнення були ненормальні, а Бог їх викорінив, — каже Майкл в одній зі сцен. Фільм, усупереч намірам його творців, став доказом сили Біблії.
«Я — Майкл» («Меня зовут Майкл»), реж. Джастін Келлі, ролі виконують: Джеймс Франко, Емма Робертс, Закарі Куінто, Дерил Ханна, Еван Джогія. США 2015.
Едвард Кабєш, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
