Аналітика

Франція — «наймолодша донька ісламу»?

30 Грудня 2015, 18:29 13455
Франція іслам

«Ви всі, з французьким прапором, символом зрадників, заслуговуєте на кулю в лоба», — написав у Фейсбуку один із терористів перед замахом у Парижі.

Він виховався у Франції. Кільканадцять тисяч таких, як він, думають подібно. Найстарша донька Церкви стала легкою здобиччю для ісламу.

За замахами 13 листопада у Парижі не стоїть іслам — повторюють французи, ніби мантру. Однак самогубці у Батаклані кричали не щось інше, а «Аллах акбар». «То несправжні мусульмани, то гангстери, які стали фанатиками», — вперто наполягає Семюель Лоран, автор знаної над Сеною книжки «Аль-Каїда у Франції». «Як пояснити ісламським радикалам, що вони не представляють ісламу?» — запитувала імама з Парижа представниця телебачення France 24. «Вони представляють іслам, ось тільки вони більш радикалізовані», — став ламати тезу журналістки імам, але вона швидко обірвала розмову. «Франція не хоче чути правди про іслам, а те, що в цю релігію вписане насильство, стало забороненою темою», — сказав Ален Безансон, видатний французький історик.

Чому так діється? Чому над Сеною мечеті ростуть, як гриби після дощу? Їх там уже понад 2500. За даними тижневика «Le Figaro Magazine», близько півтора сотень із них опановані салафітами, радикальною гілкою ісламу. Деякі дані кажуть, що кожен десятий мусульманин у Франції — салафіт.

Що гірше — як виявилося, відповідальні за теракти над Сеною були французами за громадянством.

— То наші діти, ми самі їх вигодували, — зізнався пригнічений ситуацією міністр внутрішніх справ Бернар Казанова. 

— Таких як вони, радикалізованих «Ісламською державою», може бути на нашій території навіть кільканадцять тисяч, — писали газети.

" Чимало з них походять із добрих і достатньо заможних домів. Але — що скидається на ключ — із родин атеїстичних.

«Радикалізовані» — це найчастіше дуже молоді люди, віком між 16 і 20 роками життя. Чимало з них походять із добрих і достатньо заможних домів. Але — що скидається на ключ — із родин атеїстичних. «Навернення» часто відбувається тихо, перед комп’ютером. Ніщо не видає радикально налаштовану молоду людину, аж доки настає момент, що він чи вона залишає батькам листа…

Вибрані

«Коли ви читатимете ці слова, я буду вже в Обіцяній Землі, у Шамі [це терени Сирії, частина Лівану, Йорданії та Палестини, а також Іраку й Туреччини — згідно з ісламом, саме на цих землях відбудеться апокаліптичний кінець світу. — Ред.]. В Шамі я мушу померти, аби йти до Раю. (..) Мене допустили до Істини. Я вибрана, і мене попровадили. Знаю, що вас це сильно не турбує, але ми всі колись помремо, нас покарає розізлений Бог. Мамусю, це початок кінця світу. (…) Усі загинуть у пеклі, за винятком тих, хто боротиметься по стороні останнього імама Шаму. За винятком таких, як я. Для мене це важко. Я по тебе повернуся — мені сказали, що це можливе. І коли ми обидві опинимося в Раю, ти будеш горда, що я була вибраною».

Це фрагменти листа, якого залишила батькам 16‑річна Адель. Про цю історію гучно було в усій Франції. Батько Адель — психоаналітик, мати — історик. Заможні, мешкають у центрі Парижа. Адель мала прекрасні оцінки у школі, добрі стосунки з матір’ю, також добрі стосунки із сестрою. Ніщо не вказувало на те, що дівчинка у тиші своєї кімнати повністю змінює своє мислення. Провадить подвійний профіль на Фейсбуку. На новому акаунті розміщує фото з Сирії, знімки жінок у хіджабах та зі зброєю в руках.

Вона щодня листувалася з одним із бойовиків ісламської організації Аль-Насра. На п’яти тисячах сторінок листування (!) видно, як сирієць винятково спритно маніпулює дівчиною. Лякає її пеклом і обіцяє рай. Переконує, що Аллах вибрав її собі за жінку. «Не можу дочекатися, коли побачу твої очі над нікабом», — пише до неї. Дівчина піддається переконуванням, що «Франція це земля пекла», що у ній живуть «іновірці», що цей край треба «спустошити» й засіяти там іслам. Бойовик Аль-Насри обіцяє дівчині… кокоси. «Напиши нам, що ти найбільше любиш, аби ми були готові, як ти приїдеш». Листування триває місяцями. Адель приєднується до ісламістів і складає т. зв. «шахаду», тобто формулу віри в «Єдиного Бога і Магомета, Його єдиного пророка». Вона переходить на іслам. То іслам стає мотором її дій, абсурдного мислення й ненависті, збуджує прагнення нищити власну країну. І одного дня після Адель залишається тільки лист. Вона втікає до Сирії, аби «боротися за спасіння світу».

Голоси, яких не слухає закон

Історія цього підлітка відкриває собою вражаючий репортаж-книжку Дуньї (Домініки Аміни) Бузар «Мріяли про рай, знайшли пекло». Видання розхапали вмить. «Це було як вулкан, коли книжка опинилася на полицях», — кажуть продавчині найбільшої книгарні FNAC на Єлисейських полях. Уже кілька років як окремі стійки просто вгинаються від видань про іслам. Бузар, колишня мусульманка, антрополог і соціолог (Ніколя Саркозі рекомндував її в Міжнародну обсерваторію лаїцизму, яка займається, зокрема, впровадженням принципів laïcité у публічному просторі), з минулого року прийняла заяви про зникнення дітей від понад півтисячі батьків, таких само, як батько й мати Адель. В усіх повторюється той самий сценарій.

" Аллах дасть мені все, його не можна ображати! Ми будемо змушені перерізати вам горлянки»

У Парижі восени минулого року Бузар зібрала батьків дітей, завербованих у шереги ісламістів, на демонстрацію, що відбулася на площі Республіки. «Не треба навішувати ярлики на іслам», — відреагував прем’єр Маруель Валльс. Майже одразу в численних домівках пролунали численні дзвінки з Сирії. «Салям алейкум, мамо! Аллах дасть мені все, його не можна ображати! Ми будемо змушені перерізати вам горлянки», — Адель по той бік слухавки звучала як прибулець з іншої планети…

Чимало батьків безрезультатно боролися про підтримку спецслужб і поліції у розшуках їхніх дітей. Як виявилося, у цих випадках не мали значення навіть заяви про викрадення (а відповідно, зусиль до пошуку підлітків). Тому що від 1 січня 2013 р. у Франції запроваджено нове законодавство. Воно дозволяє неповнолітнім особам без згоди батьків покидати територію Франції. Для поліції, крім того, листи, залишені вербованими підлітками, «були доказом, що ті добровільно перейшли на іслам і без примусу виїхали до Сирії». Доведені до відчаю батьки новоявлених бойовиків у багатьох випадках зважуються на майже самовбивчі поїздки до Сирії, аби там шукати своїх дітей.

Пекло на землі

Те, з чим вони там стикаються, можна назвати пеклом. Серед викладених Бузар історій знайшлася і розповідь про завербування Самі, одного з камікадзе, який підірвався в клубі Батаклан у Парижі 13 листопада. Самі раніше працював водієм автобусів міських ліній RATP. «Він не вітався з жінками за руку, відмовлявся вести автобуси, якими до нього керували жінки», — розповіла по телебаченню Елізабет Борн, одна з його начальниць на роботі. Потім Самі виїхав до Сирії… і повернувся з «калашниковим» у руках.

Ще один із терористів майже дав оголошення про замах… на Фейсбуку. Білал Хадфі (раніше його звали Біллі) мав 20 років. Підірвав себе біля стадіону. Був завербований, так само як Адель, ІГІЛом у 16 років. Свій акаунт на ФБ назвав іменем «Billy Du Hood». Розміщував знімки зі зброєю в руках. Один із них зроблений на тлі головного входу до Стад де Франс. Перед замахом один із його приятелів у Сирії написав під фотознімком Біллі: «Allah y rahmek (хай Аллах тебе береже), брате, ніколи тебе не забудемо, нехай Аллах відкриє тобі брами раю, інш’алла». Біллі залишив останній запис на Фейсбуку: «Ви всі, з французьким прапором, символом зрадників, заслуговуєте на кулю в лоба!»

Друге віровизнання

Черговий репортаж про вербування молодих французів і проникання структур Аль-Каїди у Францію вийшов незадовго до 13 листопада у «Madame Le Figaro». Дунья Бузар застерігає у ньому, що справи серйозні. Вона також пише: «Франція піддалася ісламові. Кажу це як колишня мусульманка». Хоча, прогулюючись нині вулицями Парижа, можна легко помітити, що країна змінює віросповідання, то, на жаль, важко верифікувати, як там усе насправді. Політкоректність і laïcité призвели у Франції до абсурдів, таких як заборона перепису населення з погляду віросповідання. Тому до кінця невідомо, скільки у краю над Сеною сповідників Магомета. Як стверджує «Le Monde», у Франції живе від 2,5 до 8 млн мусульман. Видання посилається на дослідження інститутів Insee та INED, які 2008 року підрахували, що в державі мешкає близько 3,9 млн мусульман від 18 до 50 року життя. Міністерство внутрішніх справ у цей самий період прикинуло, що їх понад 5 млн. Для порівняння, говориться про 11 млн католиків, 0,5 млн протестантів, 150 тис. буддистів і 125 тис. юдеїв.

" Коли я 50 років тому приїхав до Франції, на вулицях бачив священиків у сутанах, черниць. Це мене захоплювало. Про Христа уперше почув по радіо. Тепер же не можна про таке говорити. Церква сховалася. А на вулицях замість сутан я бачу вбрання імамів.

Стовідсотково точно, що сповідники Аллаха зустрічаються у 2500 мечетей у Франції. За «Magazine Le Figaro», 148 із них об’єднують салафітів, радикальних представників ісламу (подекуди говориться навіть про 300 таких центрів!). Газета посилається на дані МВС.

— Чверть католиків останнім часом почали відвідувати мечеті. Починається з того, що хтось тебе затягне на п’ятничну молитву, — пояснює Мо-Крістоф, навернений з ісламу на католицизм алжирець.

Ми відвідуємо одне з найбільших місць культу мусульман в Іль-де-Франс. Мечеть у Кретеї може вмістити понад 1600 осіб. Вона освітлена як стадіон, домінує над кількатисячним поселенням неподалік Парижа. Сьогодні п’ятниця, найважливіший день молитви для сповідників Аллаха. Довкола мечеті щоразу людніше. Є чоловіки в арабському одязі, є французи у європейських костюмах. Усі поспішно скидають взуття перед входом. Мечеть майже заповнена, коли муедзин заводить перші ноти.

— Якби ці французи колись установили зв’язок із Христом, то не ходили би сюди, — каже Мо-Крістоф. — Коли я 50 років тому приїхав до Франції, на вулицях бачив священиків у сутанах, черниць. Це мене захоплювало. Про Христа уперше почув по радіо. Тепер же не можна про таке говорити. Церква сховалася. А на вулицях замість сутан я бачу вбрання імамів. Про що це свідчить? Франція стала легкою здобиччю для ісламу, бо тут порожнеча замість віри.

Йоанна Бонткевич-Брожек, Gość Niedzielny

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

Франція
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: