Гебрейська назва птаха йаншуф (ינשוף) з’являється на сторінках Старого Завіту тричі. Назву ж цього птаха перекладачі Біблії перекладають дуже по-різному: тут і сова, і лебідь, і чапля, й ібіс. І все це одна єдина птаха — йаншуф. Спробуємо розібратись, про яку ж птаху йдеться в біблійному тексті.
Перший і другий раз цей птах перераховується серед хижих нічних птахів, заборонених в їжу синам Ізраїля:
«Але цих не повинні ви їсти з них: … Кос (хатній сич) і шалах (пугач-риболов), і йаншуф» (Лев 11, 17);
«Кос (хатній сич) і йаншуф, і тіншамет (сипуха)» (Втор 14, 16).
Втретє йаншуф зустрічається у Книзі пророка Ісаї, де його образ використовується як засіб, що підсилює ефект жаху в пророчих словах про руйнування і запустіння землі Едому:
«Успадкують її каат (хатній сич) і кіпод (болотна сова), і йаншуф і орев (ворона) поселяться в ній, схилиться над нею полоса порожнечі і камені хаосу» (Іс 34, 11).
Септуагінта, перший переклад Старого Завіту з гебрейської на грецьку мову, оце гебрейське йаншуф перекладає по-різному: Лев 11, 17 та Іс 34, 11 — ἶβις, ібіс (Threskiornis aethiopicus), а Втор 14, 16 — κύκνος, лебідь-шипун (Cygnus olor). Відповідно Вульґата Лев 11, 17 — ibin, чапля, Втор 14, 16 — cycnum, лебідь, Іс 34, 11 — ibis, ібіс.
Українські переклади теж відзначаються різноманіттям версій.
Переклад Куліша-Пулюя:
Лев 11,17 – ібіс;
Втор 14,16 – лебідь;
Іс 34,11 – пугач.
Переклад Огієнка:
Лев 11,17 – ібіс;
Втор 14,16 – лебідь;
Іс 34,11 – сова.
Переклад Хоменка:
Лев 11,17 – рибалка;
Втор 14,16 – лебідь;
Іс 34,11 – пугач.
Переклад Туркотняка:
Лев 11,17 – ібіс;
Втор 14,16 – ібіс;
Іс 34,11 – ібіс.
Щодо етимології гебрейського слова йаншуф то маємо два погляди: 1) слово походить від кореня «нешеф», що означає «пізній вечір» і підкреслює нічний спосіб життя птиці; 2) слово походить від дієслова «нашаф» («дихати»), оскільки в голосі цієї нічної птиці чутно сильний придих.
У Талмуді і йаншуф, і тіншамет (сипуха) названі арамейським словом кіфуфа, і в трактаті Ніда згадується, що у птаха кіфуфа «очі і вилиці як у людини» (23а). Проте один із найвидатніших юдейських коментаторів Старого Завіту й Талмуду Рабейну Шломо Йіцхакі (1040-1105), або Раші, у своєму коментарі вважає, що йаншуф «це птах, який сміється ночами, і обличчя його, як у кішки». При цьому зрозуміло, що Раші, який чудово володів німецькою мовою, мав на увазі вухату сову — її в середньовічній Німеччині називали katzenohreule («котооблична»). Важливо відзначити, що хоча за свого життя Раші ніколи не відвідав Святу Землю, він надзвичайно добре знав її географію і назви до найменших деталей, неймовірно добре знав її тваринний і рослинний світ та старі гебрейські назви тварин і рослин. Саме тому до його думки у цьому разі варто прислухатися, щоб не ставала вухата сова лебедем, чаплею, чи ібісом.
Сова вухата (Asio otis) — це сова середнього розміру, приблизно як голуб. Забарвлення досить строкате, з домінуванням рудих тонів. Спина сірувато-бура з рудим відтінком, груди і черевце руді або жовтуваті з продовгуватими чорними смугами, які перекреслені плоскими поперечними штрихами. Низ черевця і підхвістя білі. Хвіст знизу жовтуватий з рівномірною темною смугастістю. Очі жовто-помаранчеві. Дзьоб темно-сірий або чорнуватий. Лицевий диск рудо-сіруватий, обрамлений білою і чорною смугами. Довкола очей чорні півмісяці зі сторони дзьоба. Під дзьобом чорне пір’я. Між очима білі валики у вигляді півмісяців. Пір’яні «вушка» довгі. Коли птаха сидить, вона добре відрізняється від інших своєю манерою сидіння — стовпчиком з витягнутими вертикально вверх пір’яними вушками.
Самки більші самців, але забарвлені так само. Маса самців сови вухатої — 0,16-0,33 кг, самок — 0,18–0,43 кг, довжина 35–37 см, крило самців — 27,6–31,0 см, самок — 28,2–32,2 см, розмах — 84–95 см. Крила доволі довгі (довші, ніж у сичів), знизу світлі, але не білі, як у болотяної сови (Asio flammeus), з рудим відтінком, чорними плямами на згинах. Знизу на хвості 7 темних смуг і ще 2–3 приховані (у болотяної сови 3 смуги і 1–2 приховані).
Для виведення нащадків зазвичай використовують гніздо один сезон, хоча відзначено кілька випадків гніздування по два роки поспіль в одному і тому ж гнізді. Кладку насиджує самка, яка протягом ночі злітає з гнізда 5–9 разів на 3–5 хв. У кладці переважно 4–5 білих яєць. За добу самка робить до 40 рухів на гнізді для перевертання яєць. Пташенята вилуплюються в кінці квітня-травні. У виводках 2–4 пташеняти. Зростання пташенят вухатої сови закінчується зазвичай до 24–25‑денного віку, після чого продовжується інтенсивний розвиток пір’яного покриву. Повний розвиток оперення завершується до 50–55‑денного віку. Після появи пташенят самка продовжує їх обігрівання, майже невідступно знаходиться біля гнізда і годує їх здобиччю, принесеною самцем. За досягнення пташенятами віку 10–12 днів починає полювати і самка.
Пташенята в першому пуховому вбранні білі, мають білий дзьоб з легким сірим нальотом, який з віком темніє, в другому пуховому вбранні — світло-сірі з рудим відтінком і деякою рябизною, великими чорними полями довкола очей, що з’єднуються під дзьобом, білим пір’ям між очима над наддзьобком, сірим дзьобом і добре вираженими пуховими «вушками».
Ареал вухатої сови охоплює Євразію від атлантичного до тихоокеанського узбережжя, при чому європейська його частина здебільшого не заходить на північ далі 65‑ї паралелі. На території України гніздиться скрізь, не зимує лише в Карпатах. Улюблені місця гніздування вухатої сови — високостовбурні ліси різних порід, але найчастіше хвойні, з присутністю галявин та інших відкритих місць. Охоче гніздиться в парках, садах, лісосмугах різного віку. Обов’язковою умовою для гніздування є наявність старих гнізд переважно воронових птахів, в першу чергу — сорок і ворон. Використовує торішні незайняті гнізда денних хижаків: шуліки, яструба великого, осоїда і канюка. У періоди міграцій і зимівлі зустрічається також у садах, парках міст, заростях чагарників по схилах ярів, балок, берегів річок.
Вухата сова — яскраво виражений міофаг: на всьому просторі ареалу дрібні мишоподібні гризуни становлять 80–99% складу її здобичі. З гризунів найбільше значення в харчуванні вухатої сови займають деякі види полівок і мишей. Крім ссавців, вухаті сови здобувають птахів, комах і вкрай рідко жаб. Із птахів ловлять найчастіше горобців, шпаків і в’юркових, однак відомі факти полювання цієї сови на фазана, сіру куріпку та граків. Із комах найчастіше сова вухата ласує жуками та вовчками.
За матеріалами: Католицькийоглядач
фінансово.
Щиро дякуємо!
