З нагоди завершення Року Богопосвяченного життя Церкві 2 лютого до Всеукраїнського санктуарію Божої Матері Святого Скапулярію відбулось паломництво богопосвячених осіб. Близько 150 монахів та монахинь прибули до Бердичева з різних міст України, щоб взяти участь у паломництві.
У паломництві взяли участь богопосвячені особи РКЦ та УГКЦ.
Зустріч розпочалась з конференції, яку виголосив архиєпископ Петро Мальчук. Владика роздумував на актом богопосвячення та навів приклад з життя відомого скульптора та художника Мікеланджело Буонарроті.
Під час адорації учасники паломництва молилися за Україну, а також за всіх богопосвячених осіб, їхні родини та просили про покликання до богопосвяченого життя в Україні.
Центральною частиною паломництва стала урочиста Літургія, яку очолив архиєпископ Петро Мальчук, а співслужили йому священики, які брали участь у паломництві, а також спеціально запрошений на паломництво Єпископ Михайло Бубній, екзарх Одеський УГКЦ.
Після проповіді богопосвячені особи, тримаючи у руках запалену свічку, відновили свої обітниці.
На завершення Літургії до усіх зібраних звернувся єпископ Михайло Бубній, екзарх Одеський та відповідальний за паломництво отець Едуард Кава OFMCov, голова Комісії до справ богопосвяченого життя Києво-Житомиирської дієцезії.
Про свою дорогу до богопосвяченого життя розповів єпископ Михайло Бубній:
«Моя дорога до богопосвяченого життя почалася з дитинства. В той час, коли ще за підпільних радянських часів до нашого родинного дому приїжджав один підпільний священик, монах-редемпторист отець Михайло Шевчинин та відправляв богослужіння у нас вдома. У себе вдома я мав Перше Святе Причастя, першу сповідь. І так помаленьку зроджувалось моє покликання. Коли я закінчив школу, після служіння у радянському війську я пішов до отця Михайла, щоб порадитися з ним. У розмові, я просив у нього, щоб бути таким як він. Від того часу він мене познайомив з отцями-редемптористами, я записався в кандидатуру і так почався мій формаційний богопосвячений процес у спільноті отців-редемптористів. Після закінчення семінарії я був висвячений на священика».
«Щодня, коли прокидаюся, дякую Господу за моє здоров’я такі духовне як і фізичне та вдячний Йому за сили, якими мене обдаровує, щоб йти дорогою євангельських рад – чистоти, вбогості та послуху. Прошу Його також про те, аби ніколи мені не бракувало уваги для того, щоб почути голос Господа в голосах людей, яких зустрічаю та відрізнити в натхненнях те, що походить з Його волі від того, що від сатани. І з тим останнім буває найважче впоратися. Особливо тоді, коли здається, що бракує часу на молитву та роздуми над сенсом служіння як паллотин, священик, настоятель, катехит…. чи просто брат у Христі. Особливо для тих, хто Господа ще не зустрів… Така моя місія і хочу її довершувати до останнього мого кроку чи подиху. Це просто покликання!» — розповів про своє покликання настоятель Санктуарію Матері Божої Фатимської у Довбиші, паллотин, отець Вальдемар Павелець
фінансово.
Щиро дякуємо!
