Йоганн Себастьян Бах вважається одним із найвизначніших композиторів в історії. Вам безперечно доводилося чути його музику раніше; а якщо ви ще й вчилися грати на фортепіано, то, ймовірно, грали фрагменти з його знаменитого ДТК («Добре темперованого клавіру»), збірника прелюдій і фуг.
І, як багато доброчесних німців XVII‑XVIII століть, він був вірним лютеранином. Саме тому один факт може видатися несподіваним: його, можливо, найвідоміша робота (кульмінація його кар’єри та, на думку деяких фахівців, найкращий музичний твір свого жанру) — це музичне оформлення «латинської», римо-католицької Меси.
Бах народився 1685‑го року, більшу частину своєї кар’єри писав музику для лютеранських церков. Протягом останніх 27‑ми років свого життя працював музичним директором усіх лютеранських церков в Лейпцигу (Німеччина), де виконував свою власну музику майже щонеділі. Як наслідок, він став надзвичайно плідним композитором — автором понад тисячі творів, багато з яких, на жаль, було втрачено.
1733 року, коли Бах обіймав згадану посаду, помер визначний католицький монарх [Август ІІ Сильний]. Під час п’ятимісячного офіційного трауру будь‑які публічні музичні виступи були заборонені. Тимчасово звільнений від своїх звичних обов’язків, Бах почав роботу над проектом, досить своєрідним як для лютеранського музичного директора: він почав писати музичний супровід для частини католицької Меси. Це не була повна Меса; частини літургії, які він створив, також могли бути використані лютеранами. Та все ж вони були латиною і призначалися для католицької літургії.
Месу Бах представив наступникові покійного монарха [Августові ІІІ Фрідріху], який також був католиком, у надії стати одним із придворних композиторів нового правителя. Його частини літургії були прийняті неоднозначно, хоча три роки по тому він був удостоєний звання королівського придворного композитора. Отже, Бах написав частину супроводу католицької Меси — незначний релігійний компроміс задля розвитку своєї подальшої кар’єри. Тепер він міг просто рухатися далі, чи не так? Не зовсім!
Він не міг забути про свою Месу. З не зовсім ясних причин в останні роки свого життя, все ще працюючи в лютеранській церкві, Бах знову взявся до роботи. Він почав писати музику для позосталих частин, також і характерних виключно для католицької літургії. У Месу увійшло багато перероблених найкращих музичних тем з усього його доробку, тому її можна вважати підсумком усієї його композиторської діяльності. Бах закінчив її 1749 року, в той час як його здоров’я погіршувалося. Наступного року композитор помер.
Чому композитор‑лютеранин закінчив свою блискучу кар’єру тим, що аранжував свої кращі композиції для музичного супроводу католицької Меси? Деякі дослідники вважають, що він бажав, аби твір був використаний під час інавгураційної Меси у новій великій католицькій церкві в Дрездені, яка будувалася в той час; інші переконані, що він закінчив її просто тому, що це був історично важливий жанр музики. А може, є тут якась прихована релігійна мотивація? Дізнатися неможливо, позаяк композитор не дав жодного публічного пояснення.
Оскільки Бах помер незабаром після закінчення Меси, він навіть не мав змоги керувати її виконанням. На жаль, на деякий час вона була забута, принаймні публікою. Однак коли врешті Меса була вперше виконана публічно в повному обсязі (більш ніж сторіччя потому, 1859 року ), який неймовірний прийом вона здобула!
Музичний критик ХІХ століття Ґанс Ґеорг Неґелі назвав її «найвидатнішим музичним твором усіх часів і народів»; один із його родичів, архівіст дав їй (зазвичай відомій просто як «Меса сі‑мінор») назву «Висока Католицька Меса».
Музикознавець Альберто Бассо написав про неї: «"Меса сі‑мінор" є освяченням усього життя: розпочата 1733 року з "дипломатичних" причин, вона була закінчена в останні роки життя Баха, коли він уже осліп. Ця монументальна праця являє собою синтез усіх стилістичних і технічних внесків в музику Кантора Лейпцига. Але це також найбільш вражаюча духовна зустріч між світами католицької слави та лютеранського культу хреста».
Починаючи з ХІХ століття, вона вважається не лише найкращим твором Баха, а й, можливо, найвизначнішим музичним супроводом Меси. Звісно, інші великі композитори, як Моцарт і Ґайдн, також писали прекрасні музичні оформлення для літургії. На цьому рівні неможливо по‑справжньому їх оцінити. Однак твір Баха повсюдно вважається одним із кращих. Дивовижна річ: Бог надихнув протестантського музичного генія запропонувати свою найпрекраснішу музику, аби прикрасити Святу Месу!
За матеріалами: СhurchРОР
Переклад: Анастасія Подлюк, СREDO
фінансово.
Щиро дякуємо!
