Про скорботне становище колишнього католицького храму св. Климента в Севастополі писалося не раз — і за вільної України, й після анексії. Зокрема, в січні пролунала «ідея» нинішніх кримських властей, щоби влаштувати в цій будівлі Палац шлюбів. Севастопольські католики довгі роки моляться про повернення Церкві цього Дому Божого. Останнім же часом вони буквально «день і ніч» моляться за врятування святині.
У самому центрі міста, на площі імені адмірала Ушакова, з-за стін будівлі колишнього римо-католицького храму вже кілька днів добре чути, як гуркочуть кувалдами. Стіни розбивають зсередини. Йде процес руйнування будівлі храму. Зовнішні стіни сором’язливо завішені банерами, що поздоровляють севастопольців з днем Перемоги. Двері щільно зачинені. Зазирнути й дізнатися, що діється, — не вдалося. Охоронці пильно стоять на сторожі таємничого будівництва і перешкоджають будь-яким спробам дізнатися правду.
Член севастопольської регіональної громадської організації «Севастопольське товариство охорони природи, прав людини та історичної спадщини», голова секції охорони історичної спадщини та керівник підприємства, яке займається реставраційними роботами на об’єктах історичного значення Севастополя, Анатолій Федорович Пряшніков зазначає: «Питання про севастопольський храм уже тривалий час викликає суперечки. Повернути чи не повернути будівлю католицькій громаді севастопольців — думки різні. Попри те, що я православний християнин, я твердо впевнений, що католики мають право на свій храм. Тим більше, що 1911 року він був побудований на гроші парафіян католицького віросповідання. Це не релігійне питання, а справа честі. Ми, як православні віруючі, справедливо вимагаємо повернення своїх храмів. Зараз ми на 99% повернули свої церкви і собори. Чому ми згодні з відсутністю такої можливості для віруючих людей інших віросповідань?
Сьогодні на спірному об’єкті ведуться роботи з капітального ремонту: не реставрації, а саме ремонту з цільовим призначенням будівлі, як кінотеатр дитячого фільму. Донедавна всередині ще залишалося оздоблення з елементами храму — базиліка, ліпнина. Цю велич закрито підвісною стелею та екраном. Зараз, судячи з шуму, який долинає зсередини будівлі, всі оздоби релігійного призначення варварськи знищуються. Ведеться повний демонтаж усіх архітектурних елементів. За проектом, який передбачає сучасний глядацький зал, зайвих деталей бути не повинно. Бажання перебудувати зал для показу фільмів у форматі 4D передбачає повне закриття стін та стелі гіпсокартоном, для ізоляції. Саме для цього туди забиваються напрямні елементи будівельних конструкцій.
Викликає побоювання той факт, що з зовнішньої стіни храму раптово зник охоронний знак, який висів там не одне десятиліття: табличка про те, що будівля є пам’яткою архітектури регіонального значення і перебуває під захистом держави. Від 2004 року ця будівля входила до реєстру бережених історичних пам’яток. Їй привласнили номер. Нині севастопольські чиновники чомусь стверджують, що це був український реєстр, саме тому він неправильний. Мені невідомо, з якої причини всі пам’ятники культури не повинні повністю перейти в російський реєстр. Документ складався Севастопольським управлінням культури 2004 року і нарікань не викликав. Нового реєстру досі немає. Ніхто не збирається його складати. А старий реєстр раптово став секретним документом. Але мені вдалося зняти копії з нього. Хоча перелік пам’яток історичної спадщини Севастополя має бути викладений на сайті Департаменту культури або Департаменту архітектури міста.
11 січня 2016 року Міністр культури РФ Володимир Медінскій підписав наказ № 2 «Про включення міста Севастополя до переліку історичних поселень федерального значення, затвердження меж території та предмету охорони історичного поселення місто Севастополь».
У переліку об’єктів, що підлягають охороні, під № 153 згадується будинок по вулиці Шмідта, 1. За цим стоїть обов’язкова паспортизація будівлі, яка охороняється. Оскільки об’єкт визнається історичним, то ні про яке будівництво або перепланування не може бути й мови. Тільки реставрація, згідно з історичним виглядом.
Свою чергою, в Департаменті культури наполегливо стверджують, що цей будинок був повністю зруйнований під час війни. Але я маю численні докази, що це не так. Під час героїчної оборони Севастополя в ньому знаходився вузол зв’язку Чорноморського флоту, а після війни його справді хотіли зруйнувати на будматеріали. Намагалися підірвати, але храм вистояв. Виходить, що ні німці, ні наші не змогли знищити колишній храм. А сьогодні його безжально знищують».
Севастопольські віруючі закликають усіх небайдужих долучитися до їхньої молитовної боротьби за цей храм із тяжкою долею.
За матеріалами: Католицький медіа-центр
фінансово.
Щиро дякуємо!
