Про повагу до кожного життя у Середзем’ї пише толкініст Ришард Дердзіньскі. Ось переклад есе «Elves 4life» із порталу Elendilion.
Діти у Середзем’ї — благословення Еру. Життя там — благословення. Бо ті, кого ми можемо назвати Воронві Еруо, Вірними Єдиного, творять у своєму світі істинну цивілізацію життя і всім своїм єством противляться Ворогові, тиранові культури смерті…
Прекрасний текст Толкіна «Закони та звичаї серед Ельдар» (History of Middle-earth, том X), а також інші тексти Легендаріуму показують світ сімей, світ подружь і дітей, у якому життя сприймаються як дар, що його належить прийняти з відповідальністю і якого не дозволяється покинути. Переказування життя — це дар у Середзем’ї, а відбирання життя — іншим, а також собі — це наслідок діянь Зла. Для мене у праці Толкіна прекрасною є та безумовна повага, з якою в його світі ставляться до розумної істоти від моменту зачаття й аж до природної смерті. Важливим, на моє переконання, є те, що Вірні (незалежно від роду: ельфи, люди, гноми, енти…) ставляться до свого потомства як до дару. Про це у контексті культури Ельдар пише Толкін у згаданому вище тексті про закони та звичаї ельфів.
У тому світі не говориться «я маю дитину», але «мені дана дитина». І ельфи, в яких від моменту зачаття до народження минає рівно один сонячний рік, рахують свої річниці зачать, а не народжень. Як назвати такі річниці — зачатинами? Люди, чиї біологічні справи далеко не такі гармонійні, як в ельфів, ніколи не мають стовідсоткової певності щодо моменту зачаття — отож їм і не залишається нічого іншого, як святкувати уродини. Знаємо, що першість у цій царині тримали гобіти, які пов’язували з днем народження чимало премилих звичаїв, а урочистість уродин була в їхніх сім’ях дуже частою, якщо батьки мали по кільканадцятеро потомства. Однак можна мати певність, що, подібно як ельфи, так само й смерті вважали, що існування особи розпочинається в момент її зачаття. Згадаємо подвійну трагічну смерть Ніенор та її ненародженої дитини. Тільки нині дехто ще має з цим проблему. Неприятель і надалі діє…
Справа фізичної близькості у цьому життєствердному світі якнайсильніше пов’язана з зачаттям дітей. Ельфи називають час своєї статевої активності «днями дітей», а сам акт близькості в них трактується здоровим, природним способом. Там відсутній фальшивий сором, зате для Вірних цілком зрозуміло, що тілесна близькість пов’язана з батьківством. Тому будь-які інші конфігурації, ніж тегеросексуальний моногамний шлюб — один на все життя — у Середзем’ї сприймається підозріло. Про таких кажуть, що вони походять «з‑під (панування) Тіні» (див. Листи, 24, де читаємо, що тільки могонамія — додаймо, гетеросексуальна — поширена на Заході, а інші системи вважалися відразливими і чиненими тільки «під Тінню»). У світі культури життя немає місця ані на полігамію (бо в такому зв’язку подружжя не можуть бути одне одному вірні, а одне з подружжя домінує над іншим, що не пасує до культури Вірних), ані на зв’язки гомосекссуальні. «Содом» Середзем’я (якщо такий існує) напевно розташований десь у Тіні Морґота і Саурона. Не на Заході, серед Еленділь і Воронві.
В ельфів достатньо розвинута мова щодо тем сексу і приведення на світ дітей: слова puhta, púcë або vië містяться вже в ранніх словниках Толкінового світу. Але секс у цьому світі зарезервований для подружжя, бо це статевий акт, який творить подружжя (конститутивний). У Толкіна подружжя починається не від самої присяги в оточенні родини та свідків, а в шлюбну ніч! Подумаймо, з яким здивуванням дивились би на нас Фарамир і Сем Ґемджі, Араґорн і Арвен — нинішня культура смерті фаворизує тих, хто може похвалитися великою кількістю «перемог», тоді як у їхньому світі хвалять тих, що «пізнали» єдино тільки свою половинку в шлюбі. Свобода звичаїв «VII Ери» Середзем’я і відірваність сексуальності від прокреації, велика кількість абортів, факт контрацепції, а також дозвіл на евтаназію — це речі, якнайбільш далекі від культури, описаної в творах Толкіна.
А я? Вибираю культуру життя чи культуру смерті? Варто ставити собі це питання, коли мріємо про прекрасне Середзем’я під зорями пречистої Елберет…
За матеріалами: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
