Про «катакомбний період» Церкви говорили у Вінниці

У неділю, 10 квітня, у греко-католицькому храмі Покрова Пресвятої Богородиці у Вінниці відбулась конференція «Історія підпілля Української Греко-Католицької Церкви».

Її мета — нагадати і про найбільш трагічну подію історії УГКЦ — Львівський псевдособор 1946 року, на якому було офіційно проголошено «возз’єднання» греко-католиків Галицької митрополії з Російською Православною Церквою. Основою цього заходу стала розміщена в храмі виставка «До світла Воскресіння крізь терни катакомб», підготовлена Інститутом Історії Церкви УКУ. Як зазначила його директор Світлана Гуркіна, ця виставка, роботу над якою завершено ще у 2009 році, була показана в багатьох містах України.

Експозиція виставки містить численні матеріали, зібрані Інститутом Історії Церкви  протягом 1992 –2009 років – спогади очевидців та активних учасників підпілля, документи державних архівів, світлини з приватних збірок – які є красномовним свідченням глибокої християнської віри та незламної вірності своїй Церкві тих, хто не тільки самі залишились вірними їй посеред гонінь, але й спромоглись передати віру і вірність Церкві своїм нащадкам.

Хронологічно виставка охоплює період від 1939 по 1991 рік на відображує три важливих етапи трагічної і, водночас, героїчної історії Української Греко-Католицької Церкви ХХ століття, в якій в повній мірі справдились слова Господа Христа, що «пекельні ворота Церкву не подолають» (пор. Мт 16, 18). Адже УГКЦ, яка не просто пройшла, як й інші Церкви, через антирелігійні гоніння, але й була заборонена офіційно, змогла зберегти себе не просто як сукупність релігійних гуртків. У 1989 році, як відзначила у своїй доповіді «Плани радянської влади стосовно ліквідації УГКЦ та їх реалізація», п. Світлана, Церква вийшла з підпілля з повноцінною ієрархією, з семінаріями і монастирями, іншими організаційними структурами.

Важливим моментом доповіді був історичний екскурс, який показує, що переслідування сталінським керівництвом греко-католиків була нічим іншим, як продовженням того, що робила російська царська влада у ХVІІІ-ХІХ століттях.  Різницею було лише те, що Сталін, на відміну від своїх коронованих попередників, хотів знищити все і відразу, оскільки Ватикан, як сила, на яку він не міг мати жодного впливу, стояв на перешкоді його планам післявоєнного переустрою Європи.

Про те, як греко-католики вдалось зберегти свою віру, свою Церкву і вірність Апостольському Престолу, розповів кандидат наук державного управління, Виконавчого директора Патріяршої Курії УГКЦ протоієрей Роман Небожук. У доповіді «Сім’я,  як осередок плекання релігійної ідентичності він навів приклади з життя власної родини. Священик переконаний, що саме родина є тим середовищем, де людина за будь-яких обставин – чи в умовах примусової атеїзації, чи в умовах релігійної свободи – отримує первинне виховання у вірі, головними засобами якого є приклад батьків і спільна молитва родини, проти яких «тоталітаризм, який тільки виглядає міцним, виявився дуже слабким».

«Якщо дитина на початку свого життя подібна до глини, — сказав протоієрей Роман, — то завдання батьків полягає в тому, щоб виліпити з цієї глини образ Ісуса Христа, а не свій власний образ». При цьому він міцно наголосив, що до християнської віри не можна привести примусом, а тільки любов’ю, тому що той, кого привели до віри примусом, стає релігійним фанатиком, або, як зараз прийнято казати, терористом. А «терорист тим і відрізняється від віруючого, що готовий вбивати за свою віру, тоді як віруючий готовий за неї вмерти».

Про репресії проти віруючих на Поділлі розповіла у своєму виступі завідуюча науково-дослідним відділом новітньої історії Вінницького обласного краєзнавчого музею Лариса Іванівна Семенко. Згадуючи свої студентські роки, п. Лариса навела слова своєї викладачки, батьки якої були репресовані у 1930-ті роки, звернені до студентів: «Мабуть і ви не дочекаєтесь, коли про репресії можна буде говорити відкрито».

«Так вважали ми, — сказала Лариса Іванівна, — але у Бога були свої плани, і тепер ми відкрито про це говоримо».

Конференцію завершила презентація і показ документального фільму «Ті, що вірні»,  який розповідає про «катакомбний період» історії найбільш переслідуваної Церкви ХХ століття та її відродження у 1989 році.