7 травня 2016 року в київській парафії св. Миколая відбулась особлива Євхаристія: висвячення неопресвітера-облата — першого облата з Туркменістану.
У головному вівтарі, в оточенні 20 священиків, низько і смиренно похилений священик читає фрагмент Євхаристійної молитви. Не можна не помітити емоцій на його обличчі. 19 років тому саме з храму св. Миколая у Києві вирушив він у подорож на місії до далекої азіатської країни — Туркменістану. І сьогодні він є свідком висвячення першого священика з тих земель: Антона Літвінова.
Це польський облат о. Андрій Мадей OMI, відомий кількома добрими книжками і роками пастирства над Дніпром. Але ці 19 років він пише більше, сіючи Слово в ґрунт людських сердець у Туркменістані, аніж на папері. А це насіння приносить свої плоди.
Туркменістан — величезна країна, 80% з якої становить пустеля. Але, як у будь-який пустелі, порятунком є оазиси з джерелами води. До цих джерел живої води приходить у Туркменістані щоразу більше спраглих людей. По всій країні, відколи сюди приїхав о. Андрій, після століття атеїзації, на сьогодні є вже понад 300 католиків. На межі ХІХ і ХХ століть в Ашхабаді, столиці Туркменістану, був один католицький храм, який із приходом більшовицького режиму був у католиків відібраний і остаточно зник після землетрусу. Здавалося, що буде важко знову в пустелі проростити зерна віри. А ось із Красноводська — місцевості, де народився Антон Літвінов, — прийшло перше прохання про священиків. За розпорядженям Церкви туди поїхали Місіонери Облати Марії Непорочної.
Єпископ Радослав Змітрович OMI, який був одним із перших облатів, хто прийшов у Красноводськ (нині — Туркменбаши), на початку своєї проповіді зазначив: «Ми сьогодні співали ці слова: наш Бог Великий — Він Цар всієї землі. Бог також цар Туркменістану і будь-якої точки світу. Пригадую, о. Андрій Мадей OMI стояв поряд зі мною в іншому місці — в Туркменістані, голосно кричав — проголошував, що ця земля належить Богу, бо Бог є Цар всієї землі. Як це проявляється? Через історію, за допомогою конкретних фактів і подій. У першому читанні ми чули: Бог відкрив, що він — Цар Греції, Македонії, Ефесу, Коринту; ця історія ще не закінчена, ми є свідками, що вона продовжується і триває досі».
Єпископ Радослав на початку пригадав трохи історії з книжки «Інший світ» Херлінга Ґрудзінського. Історія, описана в цій книжці, закінчується в Красноводську, рідному місті о. Антона. Армія генерал Андерса виходить із Радянського Союзу через Красноводськ. Там востаннє бачив свого батька Маріан Олесь, який став першим Апостольським нунцієм у Центральній Азії. Саме він попросив священиків у Туркменію. В Красноводську були дві жінки-німкені, які попросили, щоби священик приїхав туди для постійного служіння. Для нунція це стало важливим знаком, він почав шукати священиків — і знайшов Згромадження Місіонерів Облатів Марії Непорочної, які погодилися приїхати.
«Я пам’ятаю, — сказав єпископ Радослав у проповіді , — що, коли ми пішли разом з отцем Мадеєм до однієї сім’ї, то сім годин без перерви говорили про Бога, як уміли, говорили про віру, а люди слухали. Пам’ятаю, в тому будинку була одна жінка. Коли я почав говорити про щось стороннє, вона перервала мене і сказала: “Отче, розкажіть нам про Бога”. Так Бог впроваджував нас в історію. Майже щомісяця протягом трьох років я їздив туди на 2-3 дні, але не зустрічав нікого, хто би всерйоз хотів відкритися на Бога. І коли приїхав о. Томаш Косціньский, одна родина відкрилася на Бога, і з цієї родини походить присутній серед нас неопресвітер Антон. Тоді ніхто не думав, що щось подібне може бути в його житті, ані свячення, ані що я буду його святити».
На урочистості були присутні місіонери-облати з різних місцевостей України та Криму; з Туркменістану приїхала його мама і сестра зі шваґром з Англії; з далекого Гданська приїхали друзі, найдалі — з Канади — приїхав о. Томаш Косьціньські OMI. Польську Провінцію Місіонерів Облатів Марії Непорочної, яка продовжує посилати місіонерів на Схід і в Туркменістан, представляв Провінційний вікарій о. Маріан Пухала OMI.
Наступного дня, 8 травня, о. Антон відправив свою приміційну (першу) Святу Месу, звершивши її в намірі матері, родини, друзів та усіх, хто супроводжував його на шляху до священства. Проповідь на його першій Службі Божій виголосив о. Андрій Мадей. Отець Андрій нагадав пресвітерові про роль хреста у житті кожного християнина і передусім — священика. Він звернувся до молодого отця, немов батько, на ім’я: «Пам’ятай, Антоне, наша місія народжується з хреста. І не буде служіння без хреста. Пам’ятай про благодать хреста у нашому житті!»
На завершення проповіді отець згадав про мусульманське свято Курбан Байрам, популярне у Туркменістані. Під час цього свята заколюють овець і баранів. Отець Андрій закликав молодого священика бути тим, хто скаже: «Не треба!» Не треба, бо вже був принесений в жертву Агнець! Не потрібно більше! «Не треба!» — ці слова стали ніби криком душі, що пролинув у храмі і торкнувся сердець присутніх.
На сьогоднішній день уже відомо, де починатиме своє священицьке служіння отець Антон Літвінов OMI: це буде храм святого Миколая, де він виконуватиме обов’язки вікарного священика.
о. Павло Вишковський OMI, Католицький медіа-центр,
Павло Зінченко, Католицький медіа-центр
фінансово.
Щиро дякуємо!
