800 років тому домініканський орден дістав папське затвердження і благословення. Відтоді багато що змінилося, також і історичний контекст: сьогодні проповідують усі, а колись Орден Проповідників був створений саме через те, що право проповіді мали тільки єпископи, і люду Божому бракувало повсякденного тлумачення Писань і вчення Церкви.
Змінилися часи, змінились і методи. Проповідувати можна не тільки з амвону. Скажімо, львівська домініканська спільнота вирішила відзначити ювілей ордену, записавши короткі відео про головних святих.
— У ювілейний для домініканців рік (800 років від заснування ордену) з’явилася пропозиція: створити кілька коротких фільмів про наших святих. Цю ідею запропонував о. Якуб Ґонцяж ОР, а реалізовує її з усім натхненням п. Ірина Кондратюк, — сказав для CREDO о. Ігор Гнюс ОР, який відпочивав у кав’ярні «Домініканес» після зйомки свого епізоду.
Утім, сам о. Якуб відмовляється від пишноти одноосібного авторства. «Це ми вирішили всім монастирем у Львові, як наш спосіб святкування Ювілею, — каже він. — Коли ми разом, спільнотою думали, що варто було би зробити, що ми можемо зробити, — одна з думок, яка виходила з молодіжного середовища Центру святого Домініка, була така, що можна зняти кілька фільмів про наших святих. І знайшлися люди, які були готові співпрацювати з нами».
Насамперед із «готових співпрацювати» о. Якуб дякує Ірині Кондратюк, християнській журналістці, яка має досвід роботи на телебаченні, а тому взялася за цей проект. Вона — активна учасниця львівського домініканського душпастирства від початків його виникнення, тобто років зо п’ять.
— Під час підготовки до фільмів ми багато спілкуємося з отцями-домініканцями, бо потрібно дослідити і знайти багато інформації, — каже п. Ірина. — Створення фільму — це тривалі пошуки: старовинних речей, ікон, скульптур, усього, що пов’язане з домініканською духовністю, аби люди завдяки цьому фільму побачили те, чого, можливо, не можуть на щодень побачити. Наприклад, я дуже рада, що нам дозволили знімати у фондосховищах, у Музеї історії релігії, де колись був домініканський монастир. Саме там збереглося багато речей, пов’язаних із домініканською духовністю та історією, які можна відкрити людям у цих фільмах.
Коли подивитися перший, уже викладений на ютубі фільм, то стає зрозуміло, про що йдеться творцям проекту. Стільки фресок, скульптур, картин, храмів — усе це потрібно було знайти, роздивитися, зняти, аби представити глядачам хоч би короткий огляд домініканського багатства. Причому багатства, важливого насамперед самим його «власникам» — домініканцям.
— Перший фільм був про св. Домініка, — каже о. Ігор Гнюс. — Коли ми його знімали, коли говорили про св. Домініка, то це не було подібне до того кіно, коли актор вивчив роль, сказав її, та й по всьому. Все сказане ми переживали внутрішньо, пригадували свою домініканську харизму. Звісно, такий фільм вимагає великої підготовчої роботи: не тільки багатьох дублів на зйомках, але й оновлення нашої пам’яті про святих. Щоб ми усвідомлювали, чиї ми наслідники.
Презентація першого фільму відбулась урочисто в день 24 травня — це орденське свято Перенесення мощів св. Домініка. Тоді до храму Стрітення Господнього (колишній храм римо-католицької семінарії та згодом — сестер-кармеліток; нині належить УГКЦ) урочисто внесли реліквії св. Домініка, а святкову Месу очолив митрополит Мокшицький. Після урочистостей Ірина Кондратюк представила фільм про св. Домініка. «Далі ми теж, певно, випуск нових фільмів будемо приурочувати до конкретних святкових днів», — каже п. Ірина. Фільм доступний на ютуб-каналі Центру святого Домініка у Львові; там же будуть подальші.
Внесення реліквій св. Домініка
Урочиста Меса в день внесення реліквій св. Домініка
На зйомках не обійшлося без сюрпризів.
— Зараз ми працюємо над фільмом про св. Катерину Сієнську, — каже о. Ігор Гнюс. — Для мене особисто це не тільки згадування про велику жінку Середньовіччя, яка хоч і не вміла читати, та була великою людиною, великою домініканкою, що мала відвагу «помахати кулаком» на Папу, аби повернувся до Рима. Під час цих зйомок я згадав і свої молоді роки, коли грав на скрипці, й сьогодні я її взяв до рук уперше з 1999 року!
Як саме це виглядатиме — львівські домініканці скоро нам представлять; залишається тільки слідкувати за новинами.
Робоча назва проекту — «Домініканські святі у Львові». Його творці хочуть знайти у Львові все, пов’язане зі святими Домініком, Катериною та Гіацинтом, і показати це іншим, насамперед львів’янам. Бо люди цілком можуть ходити обік історичних місць і нічого про це не відати!
— Окрім зйомок важливих місць і пам’яток, ми ще записуємо розповіді різних людей (не тільки зі Львова), які діляться своїм досвідом зустрічей із цими святими, — каже Ірина Кондратюк. — Так, це проект львівських домініканців; але ми працюємо не виключно з ними. Наприклад, для фільму про святого Яцека ми плануємо залучити о. Яцека Дудку — вікарія, з Києва, який носить це ім’я. Та й самі «львівські домініканці» — це не виключно львів’яни, тут працюють отці, які походять із різних міст України або ж інших країн. Отож хоча проект реалізовуємо у Львові, та в ширшому розумінні він скерований для всієї Церкви. Зокрема тому ці фільми будуть перекладатися: ми зробимо субтитри англійською, польською та російською мовами, щоб якомога більше людей могли більше пізнати цих святих. Переклад уже триває.
Оператор Юрій Вовк за роботою
Робота над проектом охоплює чимдалі то більше учасників. Основна команда — львівські домініканці, християнська медіастудія Blagoslovennya Studio (оператор Юрій Вовк і відеоінженер Лев Гайдук) та сама Ірина, режисер і сценарист фільмів. Процес створення фільмів тривалий: адже керівник проекту має пізнати цього святого, потоваришувати з ним чи з нею, провести чимало консультацій з отцями та сестрами, перш ніж розпочинати роботу. Окрім цих трьох фільмів, є ідея зробити окреме відео про колишні домініканські храми у Львові та області.
— Знімаючи ці фільми, ми стараємося якомога більше залучити наших отців, аби не просто розповідати про самих по собі святих, а показати домініканську духовність і представити людям сам Орден Проповідників, — зауважує п. Ірина. — А до створення фільму про св. Катерину ми залучили сестер-домініканок із Жовкви, бо вони — сестри, для них св. Катерина — це сестра. Запросили також представника Ордену домініканців-мирян, історичного «Третього ордену домініканців». Адже саме до початків цього ордену належала свята Катерина Сієнська, яка була домініканкою, але не монахинею.
Проект цілком може бути започаткованим з нагоди орденського 800‑річчя, але не завершитися з закінченням його святкувань.
— Переживаючи цей ювілейний для домініканського ордену рік, ми подумали, що маємо великий скарб ордену — наших святих, які в Україні, поза домініканським колом, майже нікому не знані, — підсумував о. Якуб. — І що цим скарбом, який ми маємо, цілком варто поділитися з іншими, починаючи з тих особистостей, хто для нас найважливіший, а це саме Домінік, Катерина і Гіацинт (Яцек). Отже, на сьогодні фільм про св. Домініка зроблений, про св. Катерину робиться, про св. Яцека — планується, і ми побачимо: як буде позитивний відгук — то можливо, що будемо робити фільми також і про інших домініканських святих, аби людям в Україні наблизити тих, хто для нас, домініканців, важливий. Щоб вони стали ближчими, «доступнішими» і приносили більшу духовну користь для мешканців України.
Фото автора, Юрія Вовка та Ольги Рибачук
фінансово.
Щиро дякуємо!
