Учора, 26 листопада 2016 р., у Кам’янці‑Подільському Віктор Шаргало (с. Мурафа, Вінницька обл.) та Вадим Здоров (с. Мушкутинці, Хмельницька обл.), клірики Вищої духовної семінарії Святого Духа, що у Городку на Хмельниччині, прийняли свячення дияконату з рук єпископа Леона Дубравського. До цього дня вони готувалися цілих сім років.
Разом із владикою Леоном урочисту Євхаристію співслужили єпископ‑помічник Ян Нємєц, ректор ВДС у Городку о. Олександр Язловецький, викладачі та вихователі, що товаришували нововисвяченим дияконам у навчанні та формації; а також численні священики, які прибули на свято з різних куточків України та світу.
Безпосереднім приготуванням до свячень служили реколекції, що відбулися у Язлівці з 18 по 25 листопада. Їх майбутнім дияконам виголосив о. Станіслав Козьол, духовний отець семінарії.
На початку Євхаристії єпископ Леон особливим чином привітав батьків та рідних кандидатів до дияконату, заохочуючи зібраних до ревної молитви «про Духа Божого, Духа сили і міці» для них, опіку Пресвятої Богородиці та ангелів-хранителів.
На початку обряду отець‑ректор звернувся з проханням до єпископа висвятити кліриків для служіння дияконського стану, а також засвідчив на підставі свідчення вірних та думки осіб, відповідальних за їхнє приготування, що кандидатів визнано гідними свячень.
На завепшення урочистості нововисвячені диякони дякували Богові за дар покликання та усім, хто допомагав їм його розпізнати та належним чином приготуватися до служби Богові та людям.
— Передусім у серці маю велику вдячність Господеві за дар покликання. Під час свячень я відчував хвилювання і великий мир одночасно. Мене супроводжує усвідомлення того, що Бог — поруч, і Він веде! Важливим етапом для мене стали реколекції перед дияконатом. Насправді, ця урочистість стала видимим знаком того невидимого, але важливого часу. Ми мали нагоду роздумувати над темою послуху, який сьогодні обіцяли єпископові, а також, чим насправді є любов жертовна, — сказав CREDO диякон Вадим Здоров.
— Звісно, я дуже хвилювався! Мої відчуття під час обряду свячень — це страх і спокій одночасно; ці відчуття супроводжували мене, коли я сьогодні обіцяв послух та життя у целібаті. Єпископ сказав мені: «У тебе холодні руки, але гаряче серце!» Знаю, що Бог мене провадить; важливо не боятися казати Йому «так». Це неймовірно! Напевно дуже важливим часом стали для нас реколекції: ми провели тиждень у мовчанні й молитві перед Господом. Зараз нам дозволили на кілька днів поїхати додому; вже завтра я проголошуватиму Слово Боже у рідній парафії. Думаю, найважливіше, щоб це Слово промовляло спочатку до мене, тоді через мене Бог також говоритиме до людей, — сказав диякон Віктор Шаргало.
фінансово.
Щиро дякуємо!
