Тиждень тому на Михайлівській площі столиці відбулась подія, яку самі її учасники і організатори назвали «акцією проти насильства і ксенофобії в пам'ять про вбитих 19 січня 2009 року в Москві правозахисника Станіслава Маркелова і журналістки Анастасії Бабурової». Акція була організована активістами лівих рухів. Я не збираюсь висловлювати оцінку цьому заходу, ні, тим більше, її комусь нав'язувати. Хочу лише звернути увагу на одну деталь, яка, на мою думку, може допомогти зробити висновки.
Фото: Цензор.нет
На світлинах з акції виразно видно чоловіка, що тримає плакат, на якому, мабуть, перифразуючи гасло правих «Україна – понад усе», написано: «Людина – понад усе». Якщо їхні наміри щирі, і вони дійсно, а не на словах, хочуть подолати ксенофобію і насильство, то відразу можна зазначити, що вони обрали завідомо хибний шлях. Так, людина, створена за образом і подобою Бога, є вінцем творіння, Вінцем, але, все ж таки – творіння, яке існує завдяки Творцеві (пор. Бут 2,7). Отже, понад Творця бути ніяк не може. Про це нам говорить Святе Писання, використовуючи різні образи. І найбільш вдалий, мабуть, не тільки на мою думку, це образ гончаря, котрий виготовляє свої вироби з глини. Цей образ ми зустрічаємо на сторінках як Старого (Іс 29, 16; Іс 45, 9-12; Єр 18, 2-7), так і Нового Завіту (Рим 9, 20-21). Саме спокуса бути «понад усе», поставити себе вище Бога, привела перших людей, котрі жили в повній гармонії зі світом, в житті котрих не було місця ні насильству, ні ксенофобії, до первородного гріха. Через гріхопадіння людина пізнала страх смерті, і саме страх втратити життя примусив і досі примушує людей і народи бачити в інших тих, хто хочуть це життя відібрати. Тобто – потенційних ворогів. І саме тут – причина ксенофобії. Ну, а для того, щоб жити було спокійніше, не треба чекати, поки хтось відбере в тебе життя – треба зробити це першим. І звідси – насильство.
Далі, написавши на плакаті «Людина – понад усе», учасники акції не уточнили про яку людину йдеться. Адже ж, мабуть, не про снігову. Тут можна пригадати анекдот радянських часів: чоловік, що був делегатом з’їзду комуністичної партії, розповідає, повернувшись до дому: « Тепер я знаю, що в нашій країні все в ім’я людини. Тепер я знаю, що в нашій країні все задля добра людини. І я бачив цю людину!». Але анекдот анекдотом, але якщо серйозно, то з первородним гріхом в життя людини увійшов егоїзм. Бажання гребти все під себе, а себе ставити вище всіх оточуючих. І тому, якщо людина, вражена первородним гріхом, почне втілювати в життя назване гасло, то для того, щоб воно відповідало дійсності, слово «людина» потрібно буде замінити словом «Я». Саме так, з великої літери. А якщо «Я» понад усе – хто може заборонити мені робити, що я хочу? Звідси – усі крадіжки, пограбування, шахрайства, звідси – хабарництво і корупція, звідси зґвалтування, педофілія та інші збочення, які служать для розваг цього самого «Я» з великої літери. І звідси ж – насильство. Якщо «Я» понад усе, якщо можу робити все, що захочу, то можу і знищити того, хто мені заважатиме.
Отже, закликаючи з метою подолання ксенофобії і насильства поставити людину понад усе, ліві активісти ведуть до того, що насильство і ксенофобію породжує. Але вихід з цього зачарованого кола є. І вихід реальний: адже Ісус Христос саме для того прийшов на Землю в подобі людини, саме для того страждав на хресті і переміг нашу смерть своєю смертю і воскресінням, щоб страх смерті більше не панував над людьми і не змушував їх дивитись на інших, як на ворогів. Треба тільки повірити в цю Добру Новину, а повіривши, визнати себе творінням, а Бога Творцем і любити Його понад усе. Бо тільки так можна навчитись любити ближнього, як себе самого, без чого ні насильства, ні ксенофобії не подолати.
Цього, єдиного шляху ліві активісти не вказують. Не знають його чи свідомо приховують – це питання до них.
У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
