Літургійні читання на 22 травня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Неділя 5-та після Пасхи, самарянки.
Св. прор. Ісаї.
Св. муч. Христофора.
Перенесення чесних мощів св. Миколая Чудотворця з Мир до міста Барі

Апостол
Ді 11, 19-26; 29-30

19 Ті, хто був розсіяний через ути­ски, які виникли в зв’язку зі Сте­паном, пішли до Фінікії, Кіпру й Анті­­о­хії, не проголошуючи слова ні­ко­му, крім юдеїв. 20 Між ними були деякі люди з Кіпру та Киринеї, які, прийшовши до Антіохії, говорили і до греків, проповідуючи Євангеліє Господа Ісуса. 21 І Господня рука була з ними; тож велика кількість тих, які по­ві­рили, навернулися до Господа. 22 Вістка про них донеслася до Єру­салимської Церкви. І вони по­сла­ли Варнаву, щоби пішов до Антіо­хії. 23 Він, прийшовши і побачивши Божу благодать, зрадів і заохочував усіх рішучістю серця триматися Господа, 24 оскільки він був доброю лю­ди­ною і сповнений Духа Святого та віри. І багато людей приєдналося до Господа. 25 Він пішов у Тарс, щоб відшу­ка­­ти Савла. 26 А знайшовши, привів до Ан­тіохії. Сталося, що вони цілий рік зби­ралися в Церкві, навчаючи вели­ку громаду. Вперше в Антіохії учнів почали називати християнами.

29 Тоді постановили учні, кож­ний з них, по спроможності на­ді­слати допомогу братам, які жили в Юдеї. 30 Це й зробили, відправивши до старших через руки Варнави і Сав­ла.

Євангеліє
Йо 4, 5-42

5 Він приходить до самарійського міста, що називається Сихар, по­бли­зу поля, яке Яків дав своєму си­нові Йосифові. 6 Була там криниця Якова. Ісус, втомившись з дороги, сів отак біля криниці. Було десь близько шостої години. 7 Приходить жінка із Самарії по воду. Каже їй Ісус: Дай Мені на­пи­ти­ся! 8 Учні ж Його пішли в місто, щоб купити їжі. 9 Тоді жінка-сама­рійка промовила до Нього: Як Ти, будучи юдеєм, про­сиш пити в мене, коли я — жінка-са­ма­рійка? Адже юдеї не спілку­ють­ся із самарійцями! 10 Ісус у відповідь сказав їй: Коли б ти знала Божий дар і хто Той, що го­ворить тобі: Дай мені напитися! — ти просила б у Нього, і Він дав би то­­бі живої води. 11 Каже йому жінка: Пане, Ти не маєш відра, а криниця глибока, звід­ки маєш живу воду? 12 Хіба Ти більший за нашого бать­ка Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і худоба його? 13 У відповідь Ісус сказав їй: Кож­ний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову, 14 а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому дже­релом води, що тече в життя віч­не. 15 Каже Йому жінка: Пане, дай ме­ні цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати! 16 Говорить їй [Ісус]: Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди. 17 У відповідь жінка сказала Йо­му: Не маю я чоловіка. Каже їй Ісус: Добре ти сказала, що не маєш чо­ло­віка, 18 бо п’ятьох чоловіків ти мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чо­ловіком. Це ти правду сказала. 19 Каже жінка Йому: Пане, я бачу, що Ти — Пророк. 20 Наші предки поклонялися на цій горі, а ви кажете, що в Єру­са­лимі те місце, де потрібно покло­няти­ся. 21 Ісус промовив до неї: Жінко, вір Мені, що надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятися Отцеві. 22 Ви поклоняєтеся Тому, кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, ко­го знаємо, бо спасіння від юдеїв. 23 Але надходить час, — і вже те­пер він є, — коли правдиві по­клон­ники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо Отець шукає собі таких поклонників. 24 Бог є Дух, і хто Йому покло­ня­єть­ся, повинен поклонятися у Дусі та істині. 25 Відказує Йому жінка: Знаю, що прийде Месія, який назива­єть­ся Христос; коли Він прийде, то спо­вістить нам усе! 26 Каже їй Ісус: Це Я — Той, хто го­ворить з тобою!
27 І тоді надійшли Його учні й ди­вувалися, що Він розмовляв із жін­кою. Однак ніхто з них не спи­тав: Чого хочеш? — або: Чому розмов­ля­єш з нею? 28 А жінка залишила своє відро, пішла до міста й каже людям: 29 Ходіть і подивіться на Чоло­ві­ка, який мені сказав усе, що я зро­би­ла! Чи часом Він не Христос? 30 Вони вийшли з міста й пішли до Нього.
31 Тим часом учні просили Його, кажучи: Равві, їж! 32 Та Він сказав їм: Я маю їсти по­жи­ву, якої ви не знаєте. 33 Тоді учні почали перемовля­тися між собою: Чи не приніс хто Йо­му їсти? 34 Каже їм Ісус: Моя пожива — чинити волю Того, хто послав Ме­не, та довершити Його справу. 35 Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А я кажу вам: Підійміть ваші очі й погляньте на ниви, які вже дозріли для жнив. 36 Хто жне, той одержує наго­роду і збирає врожай для вічного жит­­тя, щоб разом раділи ті, хто сіє і хто жне. 37 Адже тут справджується приказ­ка: Один сіє, а інший жне. 38 Я послав вас жати там, де ви не трудилися; інші трудилися, а ви по­жинаєте їхню працю!
39 Багато самарійців з того міста по­вірило в Нього через слова, які за­свідчила жінка: Він сказав мені все, що я зробила. 40 Ось чому, коли прийшли до Нього самарійці, то просили Його, щоби побув у них. І Він пробув там два дні. 41 Значно більше повірило через Його слово. 42 Жінці ж казали: Вже не через твоє свідчення віримо, а тому, що самі чули та знаємо, що Він — справжній Спа­си­тель світу, [Христос].

Святого:

Апостол
Євр 13, 17-21

17 Слухайтеся ваших наставни­ків, підкоряйтеся їм, тому що вони дба­ють про ваші душі, оскільки мають дати звіт. Хай же вони роблять це з ра­дістю, а не із зітханням, адже це для вас не корисне. 18 Моліться за нас, бо ми переко­нані, що маємо добре сумління, в усьому бажаючи поводитися чесно. 19 Особливо ж прошу робити це, щоб я швидше був поверне­ний вам. 20 А Бог миру, який кров’ю вічного Завіту підняв з мертвих Великого Па­с­тиря овець — Господа нашого Ісу­са, 21 нехай удосконалить вас у вся­кому доброму ділі, аби виконати Йо­­го волю, здійснюючи у вас усе, що Йому до вподоби, — через Ісуса Хри­ста, якому слава навіки-віків! Амінь.

Євангеліє
Лк 6, 17-23

17 Зійшовши, Він став з ними на рівному місці; також була велика юрба Його учнів та безліч народу з усієї Юдеї і Єрусалима, і з примор­ського Тира й Сидона, 18 які посходилися послухати Його й зцілитися від своїх недуг, а та­кож ті, хто страждав від нечистих духів, — і оздоровлялися. 19 І кожний з натовпу намагався доторкнутися до Нього, бо з Нього ви­­­хо­дила сила й оздоровляла всіх.
20 А Він, поглянувши на своїх учнів, почав говорити: «Блаженні вбогі, бо ваше є Царство Боже. 21 Блаженні голодні тепер, тому що ви насититеся. Блаженні ви, котрі пла­чете тепер, бо ви втішитеся. 22 Блаженні ви, коли люди нена­видітимуть вас, коли відлучать вас і ганьбитимуть, коли знеславлять ваше ім’я через Сина Людського. 23 Радійте того дня і веселіться, бо ось нагорода ваша велика на небі, адже так само чинили пророкам їхні батьки.

Біблійні роздуми