Левіт 26, 1-2, 31-33:
«Не робіть собі кумирів, ні тесаних ідолів, ні стовпів не ставте собі, ні каменя з образами нехай не буде в вашій землі, щоб перед ними падати ниць; бо я — Господь, Бог ваш. 2. Субот моїх пильнуйте і святиню мою шануйте; я — Господь. Міста ваші оберну в пустиню, зруйную святині ваші і не прийму приємного запаху ваших воскурень. Я спустошу країну так, що вороги ваші, які поселяться в ній, зжахнуться над нею. Вас самих я порозкидаю між народами, я вийму з піхов меча за вами; і спорожніє земля ваша, а міста ваші перетворяться в руїни».
«Не робіть собі кумирів…». Для нас і нашого сучасного світу це дуже актуально. Зараз так багато всього у світі: реклама, кіноіндустрія, мода, сучасна література, телебачення, інтернет, соціальні мережі. Це все забирає в нас так багато сил та часу. Віддаляє нас від головного, віддаляє нас від правильних Божих принципів та настанов. Викривлює наше сприйняття про суспільство, про Господа. Каже нам, що Бог — це не модно і застаріло. Ісус жив дві тисячі років тому. А зараз інший час, нове покоління. Тепер люди не такі, як колись.
Так, правда, люди змінюються, принципи змінюються, але шкода, що не в кращу сторону для самих людей. А головна істина, що Бог — незмінний, завжди вірний людям. Він не змінює своїх принципів та постанов. І його заповіді та настанови завжди актуальні та дієві, у будь які часи та покоління. «Знай же, що Господь, Бог твій, — то правдивий Бог; Бог вірний, що дотримує союз і ласку по тисячні покоління для тих, що його люблять і пильнують заповіді його» (Втор 7,9).
Ми завжди з пошаною ставимось до людей, які тримають своє слово і доводять це ділом. З такою людиною хочеться мати справу і звернутись за допомогою, кажемо ми про таких. А Господь в рази і в рази більше дає тим, хто вірний Йому та дотримує Його заповідей! «Бо Господь, Бог твій, — вогонь жерущий, він — Бог ревнивий!» (Втор 4:24). Як часто ми недооцінюємо ці слова. Не цінуємо того, що Бог ревнує за тобою. Ревнує, що ти проводиш час свій не з Ним, говориш теж не з Ним. Вирішуєш свої проблеми сам, а не приходиш до Господа за допомогою та втіхою.
Бог ревнує за нами та чітко висловлює позицію свою на рахунок гріхів. Можемо побачити в цьому уривку нашому, який читаємо. «Міста ваші оберну в пустиню…» Ми вже маємо такі міста та місця, які уособлюють в собі пустелю. Задумаємось сьогодні: Де знаходжусь я? Що оточує мене? Хто оточує мене? Куди це все веде мене? Чи наближаюсь я до Господа? Чи навпаки?
Тому варто задуматись, з ким дійсно треба мати відносини, дружбу та віддавати належне. «Субот моїх пильнуйте і святиню мою шануйте…» (Лев 26:2).
Заохочую себе і вас більше мати спільного часу з Господом, не боятися довіритися Йому у всіх своїх хвилюваннях та радостях.
фінансово.
Щиро дякуємо!
